Скажіть, будь ласка, як можна прожити? Чи діти Президента потребують так допомоги від держави, як мої? Мене за сумлінну працю і виховання дітей нагородили двома почесними грамотами, почесним дипломом, бронзовою медаллю та медалями материнства. Подивлюсь на ті нагороди, виплачуся, і на тому кінець. Ті, що по роботах, мають і субсидії, і пільги як діти війни. А чиї ми діти? Ми теж народилися в роки колективізації, получали раз на рік трудодні, прожили в голоді і холоді, в злиднях, поки наша держава не стала на ноги. А тепер нас обікрали і продали з молотка. Отак проробила усе своє життя, прогнила на фермі, не було ні неділі, ні свята, а тепер за газ плати по 300 гривень в місяць. От і проживи, прогодуй, вивчи, одягни дітей. Дали паї, але землю десять років не орали. Солярка дорога, міндобриво – по базарній ціні, а продукція дешева, бо держава завозить її з-за кордону за валюту.
Думаю, звернуся до вас, може, прочитає мій лист Президент, за якого голосувала я і всі мої діти. Сподівалися, що щось зміниться, а влада як думала про себе, так і далі думає, а про людей із села забула.
Єва МІСЮКЕВИЧ,
с. Пугачівка,
Млинівський район,
Рівненська область
Comments: |