Мій родич – Опанас Дев’ятко – все своє життя пропрацював черговим на залізничній станції П’ятихатки у Дніпропетровській області. Уже будучи на пенсії, він приїхав до моїх батьків у гості і розповів жахливу історію, свідком якої був.
Виявляється, на початку 1941 року на залізничну станцію П’ятихатки зігнали десять товарних вагонів із Західної України, у яких були люди. Вони на залізничній станції стояли два місяці, були огороджені колючим дротом, стояла військова охорона з собаками. Заарештованих майже не годували. Через два місяці після отриманої команди рухатись на схід, живих бранців виявилося тільки на один вагон. Тих, що померли, таємно поховали на околицях міста П’ятихатки. Потім, вже у 70-х роках, в районі боязко говорили, що при будівництві нової лікарні будівельники наштовхнулись на велике поховання, походження якого ніхто не міг пояснити. А років десять тому я їхав поїздом “Запоріжжя-Луцьк” і розмовляв на цю тему з чоловіком, який працював у Луцькій музичній школі (він був родом з П’ятихаток на Дніпропетровщині). Цей чоловік також підтвердив, що чув про поховання великої кількості людей у цьому місці.
З цим питанням я звертався у декілька газет ще у часи перебудови. Всі відповіли мені мовчанням. Але ж родичі тих загиблих поліщуків, бойків і лемків, напевно, хочуть знати, де загинули їхні рідні у ті страшні сталінські часи.
м. Нововолинськ,
Волинська область
Comments: |