“Вирок” Олександру Морозу (рятівник чи зрадник) щоденно писатиме час. Та якщо Морозу в купальську ніч вдалося розшукати і зірвати цвіт із “політичної папороті” не для особистої вигоди й не заради владного крісла у ВР, а задля держави України та її народу, то беззаперечно, його можна буде назвати рятівником. А це буде у тому випадку, коли він зможе “коаліаційний віз”, на якім всілися різні політичні сили, хоча б трохи зрушити з місця. Але, здається, одночасно будувати шведський соціалізм, радянський комунізм та український капіталізм людині не під силу. Дай, Боже, щоб таке унікальне випробування закінчилось успішно для спікера й української держави.
“Порочен мир, где ложно судят,
Забыв, что истина свята.
Где даже места нет Иуде
Из-за отсутствия Христа”.
Цими віршованими рядками відповів Мороз-поет на запитання редактора журналу “Огонек” Лошака, коли той попросив висловитись поетичними рядками про кризову ситуацію в Україні. Поети бувають не тільки романтиками, а й пророками. Можливо, Мороз ще й стане мудрим політиком.
Як нестиме він свій хрест і яким він виявиться для усіх нас – покаже час. А під вироком Олександру Морозу свій підпис на наступних парламентських виборах поставить наш мудрий, працьовитий і терплячий народ.
м. Луцьк
Comments: |