Ющенко не створив команди, яка пішла б за ним

На мій погляд, кожна порядна людина зі здоровим глуздом, незважаючи навіть на свої політичні погляди, проаналізувавши політичну діяльність Мороза з часу оголошення незалежності України, змушена буде прийти до висновку, що зрадництво – це по-літична професія Мороза. Згадаймо: коли у Верховній Раді більшість мали комуністи, він виходив на демонстрації, обнявшись із Симоненком під червоними прапорами і портретом Сталіна, а коли зрозумів, що ця партія “динозаврів” приречена в майбутньому на зникнення з політичної арени, зрадив її. Згадаймо “канівську четвірку” з участю палкого прибічника колгоспного ладу, двічі Героя соціалістичної праці Ткаченка – їх теж зрадив.
У 2005 році він вирішив самостійно балотуватися у президенти України. На мітингу в Луцьку на Театральному майдані я запитав його: за кого буде голосувати у випадку, якщо на другий тур вийдуть Янукович і Ющенко? Мороз відповів, що зробить усе, що залежить від нього, аби Ющенко не вийшов у другий тур.
У другому турі він, хоч і не офіційно, підтримував Януковича, а в тре-тьому, коли зрозумів, що перемога буде на боці Ющенка, приєднався до помаранчевої команди. Зараз він зрадив у черговий раз. У народі побутує поняття: той, хто зрадив один раз, буде зраджувати і надалі.
Зрозуміла боротьба за владу Януковича (точніше, олігархічного клану за його спиною), яка потрібна йому для подальшого збагачення. І білорусу Януковичу, і татарину Ахметову байдуже, що це буде за країна: Україна чи Малоросія, а Мороз, як хамелеон, робить усе під виглядом боротьби за Україну.
Можна було б написати ще багато стосовно Мороза-псевдоборця за незалежність України (його ініціативи щодо другої державної мови, переходу до парламентського правління, намагання зробити зрадника майора Мельниченка депутатом Верховної Ради).
Повагу може заслужити навіть супротивник, а зрадник – ніде і ніколи.
Перемогла контрреволюція. Винним у цьому я вважаю не тільки зрадника Мороза, а й, мабуть, не менше Порошенка й Тимошенко. Сталося, як завжди: історія нічому не вчить. У свій час за булаву боролися лівобережний гетьман Самойлович і правобережний Дорошенко. Боротьба призвела до так званої “Великої руїни”, яку можна порівняти хіба що з монголо-татарським нашестям. А результ? Самойлович опинився в Сибіру, а підкуплений Москвою Дорошенко призначений губернатором Вятської губернії і похований десь під Москвою, Україна – розшматована Росією та Польщею.
На превеликий жаль, у нас ніхто не несе ніякої кари за зрадництво і корупцію. Дякуючи США, посадили Лазаренка (а якби не втік до Америки, він до цього часу був би при владі). Мороз же голосував проти притягнення Лазаренка до кримінальної відпо-відальності.
Наша надія на краще майбутнє України у зв’язку з отриманням першого за роки незалежності українського Президента Ющенка не здійснилася. Він виявився неспроможним створити команду, яка змогла б повести шляхом побудови демократичної України, як це обіцялося на Майдані.
Сумно. Якщо діждемося наступних, дійсно демократичних виборів, за кого голосувати?
Дуже прикро. Я, як і багато моїх знайомих, такої ж думки. Ми на роздоріжжі.

З повагою Олександр Валовий,
м. Луцьк