Одна із наших читачок з Рівненщини Марія Бузюк у своєму листі до редакції просить пояснити, чому в церкві прийняте кадіння ладаном.
Цією пахучою смолою, яку збирають із дерев у східно-азіатських країнах, здавна користувалися при Богослужіннях. Пізніше старозаповітня Церква почала використовувати спалення ароматичних речовин як окремий вид жертвоприношення. Цей обряд назвали кадінням. Як знаємо з Біблії, Господь сказав Мойсеєві зробити жертовник для кадіння і кадильниці, навіть назвав суміш, куди входив і ладан. Отже кадіння благословляється Богом для служіння Йому.
Кадіння з апостольських часів проводиться на Богослужіннях і требах дияконами, священиками та єпископами. У кадило з розпаленим вугіллям кладуть ладан, який виділяє запашний дим – фіміам.
За тлумаченням святих отців, вогонь, яким горить вугілля, знаменує собою Божественну сутність Ісуса Христа, а ладан – молитви людей, які підіймаються до Спасителя, і благодать Святого Духа, яка сходить на людей завдяки жертві Ісуса Христа. Коли священнослужителі кадять людей, то цим просять у Бога для них очищення й освячення.
Кадило також знаменує Богородицю. А безперестанний рух кадила – невтомні молитви Богородиці за весь світ і людей. Ка-діння набуває різних таємничих значень залежно від того чи іншого обряду у церкві.
Comments: |