За Василеві хати б’ються… птахи
Проїжджаючи селом Чаплі Старосамбірського району, звернули увагу на незвичне обійстя – на городі вздовж межі стоїть з десяток високих палиць зі шпаківнями. Звідки ж таке захоплення?
– Та я то люблю, як весною прилітают пташки, – каже господар Василь Колток. І справді, коли зайшли на подвір’я, то пташиний спів переливався різними голосами так, що за цвіріньканням не чути було дрібного дощику.
Років з десять тому пан Василь змайстрував взимку п’ять шпаківень і поставив у себе на городі, згодом роздав ще й сусідам. Де тільки не кинеш оком – на деревах, під дахом, на різних стовпчиках примостилися пташині домівки. До речі, усі 25 шпаківень заселені. Виявляється, за Василеві “хатинки” пернаті мешканці навіть... б’ються.
– Як два зчепилися, то я не міг розійняти, крило один одному перекусили, – каже небагатослівний господар, який навіть веде записи цікавих спостережень. – Тут дисципліна – кожен знає, де його шпаківня і не залітає в чужу. А як залізе хто до пташок, то вони зразу лишають свою хату. Тому як поставив шпаківню, не заглядаю до них.
– І не підгодовуєте? – цікавимося.
– Зараз не треба. То взимку, перед Різдвом, коли смажиться свіжина, підкормлюю пташок салом, хлібом, пшеницею. А тепер хай самі шукают. Я й поле взяв, викопав ставок і шпа-ківень понаставляв.
– А як дружина ставиться до вашого захоплення?
– Тато то любит, а мама троха кричит, – відповідає за батька син.
Ну просто кіно – як у фільмі “Любов і голуби”.
Олена ПАВЛЮК,
Львівська область
| Comments: |
