Торпедяка,

Матвій Торпедяка раніше був крутим. По жіночій лінії. А захворів на “крутизну” після армійської служби. Служив у ракетних військах стратегічного призначення.
Ото якось, коли відшуміла-відгула весна, вийшов Матвій зі своєї хижки, яку скромно називав дачею, подихати свіжим повітрям. Зирк: поряд на своїх сотках у відомій позі копирсається сусідка Ганна Іванівна в самому купальнику, якщо можна назвати купальником дві смужечки тканини, що сховались в жіночих тілесах. Після кожного удару сапкою об землю сідниці і груди Ганни Іванівни гойдалися, наче білокрилі яхти на морських хвилях. Від побаченого аж дух перехопило. Тут, певне, й штовхнув Матвія Торпедяку біс у ребро.
– Га… Ванівна, ви наче ракета на старті. Ось-ось із сопла вирветься полум’я, – кинув комплімент.
– Чіво-о-о? – перепитала.
– Коли ракета “СС-20” виходить на старт, з її сопла виривається потужний вогонь – все навкруги згорає, так і я біля вас горю…
Між Матвієм і сусідкою, наче ракета, вибухнуло кохання. Просто на грядці з часником, кропом і цибулею. Благо, її чоловік поїхав до міста по цигарки. Ніяк не міг почати робочий день без порції нікотину. Кохаючись, Матвій розказував на вушко молодиці технічну характеристику “СС-20”, діапазон польоту ракети…
Наступного дня Торпедяка каже тій же Га Ванівні:
– Приємно спостерігати, як ви, люба, володієте сапкою. І тіло маєте досконале, наче у Венери Мілоської.
– Між іншим, – повідомила сусідка, сумлінно махаючи сапкою, – мій Григорій Петрович поплентався у лісок за палками для помідорів.
– Тоді дозвольте, Га Ванівно, я вас так приголублю, як ви голубите рослини на своєму городику.
Тривала ідилія, аж допоки Григорій Петрович не прийшов з палками.
Наступного дня порається Матвій на своєму дворику, щось струже, міряє. Чує, Ганна Іванівна гукає його. За два медових дні чоловік втомився, тож пригнувся, аби сусідка не побачила. Та вона теж не була ликом шита. Переступила межу:
– Матвію, я без вас дурію! Мій чоловік пішов на озеро раків ловити. Чи не розкажете мені детально про ракети класу “СС-20”, поки Гриць раків на обід наловить?
І почав Матвій Торпедяка розказувати про будні воїнів-ракетників, особливості підготовки ракети до старту. Дійшов до того, як із сопла вириваються потоки вогню…
– То я вже не женщіна, а сопло? – збуджено крикнула Га Ванівна, і своїм подихом обпалила оповідача. Тоді, не даючи йому отямитися, стрибнула йому просто на шию. Матвій ледве втримав її, та ненадовго. Обоє повалилися на грядки, цього разу Торпедяки, з хризантемами, чорнобривцями.
…З тих пір Матвій Торпедяка із сусідом Григорієм Петровичем – друзі-нерозлийвода. Сусід по черв’яки для риболовлі – і Торпедяка з ним. Сусід по цигарки в місто – і Торпедяка туди, хоч і зав’язав з курінням двадцять літ тому.

• Нравится
•