Те, що пияцтво – зло, відомо давно і всім. Я, працюючи старшим дільничним інспектором міліції, мав справу з пияками не один рік, і, чесно кажучи, цей “контингент” мене уже “дістав”. Їх не виправляли ні тюрми, ні адмінарешти. Вирішив я вдатися до нетрадиційних методів.
Намітив залучити до експерименту трьох найбільш відчайдушних любителів “зеленого змія”. Один з них був моїм “підставним”.
Отже, викликав я хлопців, посадив у машину, кинув туди ж дві лопати – і поїхали в бік Радивилівського лісу.
Погода чудова. Сонечко, пташечки, квіти – словом, тільки живи і радій. А мої “клієнти” після вчорашнього невеселі, пом’яті і приголомшені. Мовчать, тільки очима мутними дивляться на мене. Викинув я лопати і кажу двом: “Отак, хлопці! Копати яму два на два. Вперед! Час пішов”. І хлопці взялися до роботи, а ми з “підставним” відпочивали. І в той момент, коли за нами ніхто не спостерігав, я імітував вистріл з пістолета. “Підставний” впав у викопану яму, як мертвий.
З будуна хлопці кинулися врозтіч. Тільки кущі зашелестіли.
Більше я їх на своїй ділянці не стрічав. Трохи виправився і третій “артист”.
Минув майже рік. На обласній нараді дільничних інспекторів колега з іншого району спитав мене:
– Чи знаєш ти інспектора Цибулю?
– Знаю. То я.
– То від тебе два “клієнти” втекли у наш район, бо сказали, що навіжений дільничний Цибуля їх уже дістав: завіз у ліс і одного застрелив – на власні очі бачили.
Я пояснив колезі ситуацію, і ми посміялися.
Микола ЦИБУЛЯ,
смт Турійськ, Волинська область