Гуси плавають у квітниках, картоплю на городах люди «виловлюють» руками

У Миколи Гусара на подвір’ї води ледь не по коліна

Не встигли ми під’їхати, як скаржитися прибігли жителі відразу кількох вулиць. Як пояснили – з найбільш затопленого кутка міста. Володимир Мельничук, певно, як ходив у дворі босий, так і прийшов до гурту. Каже, що на їхній вулиці Перемоги аж картопля на городах поспливала, руками виловлюють «урожай». У декого вода під час злив просто у хаті хлюпалася – довелося навіть зривати підлогу. Люди вкрай озлоблені  – сварять владу за бездієвість, а нам з фотокореспондентом проводять детальну екскурсію по вулицях Перемоги, Жовтневій, Вокзальній, Шевченка тощо. Мовляв, подивіться, як ми мучимося.
Незважаючи на вже сонячні дні, картина постає і справді не радісна. У когось вже не город біля хати, а цілий ставок на 20 сотках – гуси плавають! У декого кам’яні паркани повимивало і вони, похилені, тримаються на чесному слові. Якась жінка, підібгавши спідницю, ходить, як чапля по болоті у себе на обійсті і щось там порпається – городину вибирає, виявляється. А водостічні канави «вийшли з берегів» і перетворилися на замулені й заболочені, порослі осокою калабані – рай для жаб, біда для людей.
У Миколи Гусара вода на подвір’ї ще й досі ледь не по коліна. Гараж, хлів – усе затоплено. По літній кухні пішли тріщини. Гуси плавають у квітнику, а кури бігають над водою по кладці, яку господар нашвидкуруч збив для них. Жаліється, що під час зливи тиждень не міг випустити їх із сідала у хліві, бо потопилися б. Тому й не дивно, що слів не підбирає, розказуючи про те, як він шукав допомоги у владних кабінетах міста:
– Років зо три вже ходимо і просимо, щоб прочистили водостічні канави. Весною і восени я мучуся від талих вод, а взимку скільки вже разів мої бідні свині у хліві на льоду спали. Цоколь у хаті аж три рази піднімав. А цього літа як затопило, то вже затопило. Вся городина у воді, шкода жінчиних рук. Побіг до міської ради, а мене там і слухати не хочуть. Ще й з претензіями, чого за них не голосував, а потім взагалі порадили господарку збути і тоді не буде чого скаржитися, – аж спльовує спересердя чоловік.
Усі підтоплені господарі, з ким довелося балакати, стверджують, що прочистити потрібно всього лишень якихось 500 метрів меліоративного рова і вода б суттєво спала хоча б на їхньому кутку. І, як доказ, показують невеликий, як цівочка, водоворіт у вщент заповненій водою канаві. От, мовляв, з якою швидкістю вона тепер стікає, а повинна ж бурлити...  

У мера міста – 30 колективних скарг

Можна тільки уявити, як боляче людям дивитися на свої розквашені сотки і на житло, у якому «гниють матраци», а стіни руйнує грибок. За свідченням місцевих старожилів, ще за Польщі тут було сухо, усі дренажні системи та водовивідні канали хоч копалися вручну – працювали на «ура». А за Союзу ще й меліорацію проводили та й насосна станція працювала. І от, кажуть, вже років 20 чи 30 у Любомлі осушенням ніхто не займався.
Анатолія Гіриковича, який уже п’ять років керує містом, ми зустріли безпосередньо під час його виходу у народ. Теж оглядав наслідки, спричинені негодою, адже, як сам зізнався, має вже біля 30(!) колективних скарг від мешканців. Певно, дістало людей до печінок, що аж таку проявили активність. Щоправда, міський голова нічим особливим не втішив: натякав на людську безвідповідальність (хоча жодного винного так і не було покарано), називав суму у 2,5 мільйона гривень, яка за попереднім кошторисом знадобиться для осушення міста, і скрушно повідомляв, що через останні зливи постраждало 80% господарств, з них 10% – мають серйозні втрати.
– Минулого року ми виділили 280 тисяч гривень на прочистку головного магістрального каналу протяжністю 1,5 км, який збирає всю воду з міста, – коментує ситуацію Анатолій Петрович. – А з огляду на теперішні події, вже підготували звернення у Волинську обласну раду з проханням допомогти нам коштами, щоб усунути проблему. Обіцяють виділити 300 тисяч і, сподіваємося, що в місячний термін їх отримаємо. Але не думайте, що за ці гроші усе місто у порядок приведемо. Це невелика сума… Зараз необхідно прочистити забиті сміттям канали. Якби всі ці дренажні системи підлягали під охоронну зону, ми б спокійно підігнали техніку і почистили їх. Але люди є люди: один збудував сарай ледь не на тому рові, інший взагалі засипав його, третій – загату зробив, щоб його гуси мали де плавати… Тож де техніка дійде – там працюватимемо, а де люди позабудовувалися, то нехай виходять і копають самотужки – кожен біля свого двору.
Міський голова запевнив, що він особисто не став чекати допомоги, а вийшов і сам розчистив біля свого обійстя водостічний рів. Тож, сподівається, що мешканці Любомля теж не сидітимуть, склавши руки. Адже навіть резервний фонд у бюджеті міста нараховує всього п’ять тисяч гривень і багатотисячних вливань годі чекати. Їх просто ніде взяти – і мер красномовно розвів руками.
Тож, якщо Волинська обласна рада не передасть кошти – постраждалим людям годі чекати допомоги? На їхніх городах і далі кумкатимуть жаби, а вода руйнуватиме здоров’я і оселі?
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•