Не їсть м’яса, риби та вареного

Валерій ТЕРЕБУХА з онучкою

Валерій ТЕРЕБУХА з онучкою

Валерій Теребуха із села Згорани Любомльського району на Волині вважає, що люди мають дві великі проблеми: перша – що поїсти, друга – як схуднути? Він переконаний, що цього б не було, якби всі навчилися правильно харчуватися: «Адже як себе треба не поважати, щоб через переїдання розтовстіти?» – не розуміє Валерій Григорович тих, хто через смачненьку їжу наростив собі животики.
Валерій Теребуха – вихідець із Любомльщини. Однак доля закинула його на Харківщину, де він по кар’єрній драбині піднявся аж до заступника одного із заводів.
– Я все життя – у будівельній галузі. Працював на будовах Харківської, Сумської та Полтавської областей, – розповідає Валерій Григорович. – Однак чим більше років додавалося, тим більше тягнуло додому. Дехто мріє вирватися із села і укорінитися у місті. А тут вийшло навпаки… Я вже «сьорбнув» міста. Досить… Потягнуло на малу батьківщину. Тож  перебрався з дружиною Оксаною, яка також родом із цих країв, із великого міста у село Згорани. Тим більше тут така благодатна природа.
Він не залишив улюблену справу, а створив і тут приватне будівельне підприємство. Не кинув і своїх звичок – купатися за будь-яких обставин і погоди. У Харкові умудрявся пірнати в кар’єрі. А в Згоранах через дорогу – озеро.
– Оскільки я прихильник здорового способу життя, то день розпочинається о шостій ранку з підтягування (20 разів). Потім пробіжка кілька кілометрів із собакою Бурбоном, і купання у водоймі.
Хоча Валерію Григоровичу 58 років, але він запросто перепливає озеро. Крім того, і в крижаній воді витримує взимку шість хвилин (був випадок, що вода аж у вухах замерзала!).
Дивлячись на пана Валерія, мабуть, не один думає, що він дивак. Хоча є у нього й однодумець Петро Васильович Сулік із Любомля. От якби ще більше було прихильників здорового способу життя…
А кілька місяців тому Валерій Теребуха відмовився від м’яса. Що спонукало?
– Я потрапив у реанімацію з каменем у нирці. І тоді задумався: чому я, ведучи здоровий спосіб життя, захворів? Неправильне харчування. І до того багато читав. А зараз став ще більше цікавитися різними дослідженнями науковців. Я прихильник теорії відомого американського вченого, який прожив дев’яносто літ, Герберта Шелтона. Він вилікував сотні тисяч безнадійно хворих і тисячі людей навчив, як правильно харчуватися. Це дуже цікава постать ХХ століття. А що ж ми їмо насправді? Подивіться на морозиво, кондитерські вироби, ковбаси, напівфабрикати – там нічого корисного для організму нема. Часто дивлюся передачі про дослідження харчів на каналі СТБ, то просто жахаюсь від фактів, де повідомляється, чим напхані в Україні продукти.
– То що Ви їсте зараз?
– Сирі продукти. І я їх не змішую. Надаю перевагу фруктам, овочам. Споживаю фініки, мед, горіхи ліщини, мигдалю, грецькі. Також пророщені зерна. Тобто термічно оброблених продуктів не їм зовсім. П’ю сиру воду з джерела, що є біля Згоран. Вона цілюща. На зиму все сушу. Адже на Волині дуже багато різноманітних ягід, фруктів. Вони зберігають вітаміни і дуже корисні.
– Загалом у нас держава пропаганди здорового способу життя не веде. Крім того, і лікарям вигідно, щоб хворих більше було – їм же робота буде. Як і фармацевтам. У нас лікують наслідки хвороб, а ніхто не задумується, чому вони виникають. Природа нас створила травоїдними створіннями. В людей таких кликів, як у собаки нема, – зауважує Валерій Григорович. – Читав про плем’я хунзи, яке живе в горах Пакистану і харчується виключно сирою їжею. Їх вік – по сто і більше літ, ці люди завжди усміхнені і щасливі. От з кого треба брати приклад. Вони з їжі не роблять культу.
–  А дружина підтримує Ваш спосіб життя?
– Вона поважає мої почуття.
Сироїд переконаний, що культури харчування потрібно людей вчити ще зі школи. В Україні нема органу чи хоча б якоїсь телевізійної програми, де б вчили народ, що їсти і як.
– А чи не хочеться щось з’їсти смачненьке, їжа не зваблює?
– Ні. Буваю у різних компаніях і залежності від столу не маю. Запахи носа мені не лоскочуть. Взагалі образливо, коли люди переводять хороші харчі. Тушкують їх, смажать. А чи не краще з’їсти сире?
Валерій Теребуха каже, що Волинь – благодатний край, де природа щедро обдаровує людину. От тільки вона не завжди використовує з користю ті дари…
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото автора

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>