Чернелицький замок тривалий час оберігав Річ Посполиту від османських завойовників

Якщо копнути глибше, то майже кожне село у Західній Україні має свою цікаву історію, а деякі й безліч різних легенд. Найбільш овіяні славою та увагою ті села й містечка, де ще залишилися бодай якісь рештки минувшини. А якщо там збереглися замки чи хоча б їхні фрагменти, то сюди відразу тягнуться туристи. На щастя, бажання довідатися про свою історію все більше переходить у захоплення багатьох молодих людей.
Село Чернелиця у Городенківському районі в Івано-Франківській області теж притягує до себе своїми давніми архітектурними пам’ятками: костелом і замком.
Віднайти одне й друге зовсім не важко, бо обидві ці історичні будівлі знаходяться в центрі села, яке ще до 1914 року вважалося польським містом. І костел, і замок – у напівзруйнованому вигляді. Загалом до цього часу не доводилося спостерігати, щоб у дворі колишнього замку був закладений яблуневий сад, як це ми побачили у чернелицькому. Тепер тут ще й розкішне пасовище для сільських кіз. Колись міцні оборонні мури замку, висотою до шести метрів, почали вже обвалюватися. Правда, в’їзна вежа, збудована у ренесансному стилі, збереглася непогано. Портал арочного в’їзду декорований різьбою і, як усі замки, має герб. Приміщення у цій вежі захаращені місцевим сміттям. Окрім цього звалища, «сучасності» замку додає ще й телевізійна антена, яку «вмантачили» аж на вежі!
Власниками Чернелиці довгий час були шляхтичі Язловецькі, а потім вона дісталася брацлавському воєводі Міхалу Чорторийському, який тут і добудував цей замок на зразок колишніх феодальних. Навколо викопали великий рів, заповнили його водою, а для в’їзду поставили міст. Тепер від цих оборонних споруд не лишилося й сліду. Будувався він вручну, тому робота затягнулася. Звівши замок, Міхал Чорторийський разом з братом відбув будувати Краків, а дружині Єфросинії наказав нічого більше ні тут, ні в інших володіннях не робити. Та за переказами, пересильні переписували листи і в них говорилося, що і де треба збудувати. Йшлося головним чином про церкви і костели. Чорнилиця красуня-Єфросинія й будувала, а коли довідалася, чиє це було напоумлювання, кинулася з вежі й розбилася. Тому в честь неї воєвода й назвав це село Чернелицею.
А от інша легенда більш романтичніша, і її автори переказують, що коли Міхал покинув тутешні володіння, то жінка, сумуючи, часто перевдягалася у сільський одяг і від’їжджала конем у поля (село знаходиться за 4 км від Дністра, де дуже мальовнича місцевість). Там їй якось і зустрівся місцевий красень-парубок, в якого знатна пані закохалася, незважаючи на його холопське походження. Їхній роман розпалився не на жарти, і чутки дійшли до князівських маєтків. А отже, і до самого Чорторийського. І коли Єфросинія побачила, що він зі своїм почтом наближається до замку, відразу зрозуміла, в чому справа, й кинулася з вежі. Князь тяжко переживав смерть коханої, а тому в її честь і назвав село.
З історії цього села відомо, що замок, тоді ще недобудований, зруйнували козацькі війська у 1648-1654 роках. І саме Міхал його докінчував як фортифікаційну споруду, яка захищала кордони Речі Посполитої від Османської імперії. Під час польсько-турецької війни у 1683-99 роках (вигравши війну, поляки відвоювали Поділля і частину Правобережної України) він був зруйнований. Однак ще довго переходив від одних князів до інших. Останній його власник – польський магнат Ценський. Саме його син після смерті батька у 1817 році покинув це село, й замок почав занепадати.
Правда, совєти, які завалили сюди після Другої світової війни, розмістили тут лікарню. А коли й лікарня звідси «з’їхала», він почав геть занепадати.
Зрозуміло, що на кошти місцевої ради підтримувати його неможливо. А заробляти гроші на таких історичних пам’ятках українці не можуть: раніше совєти не були зацікавлені у їхньому збереженні, а тепер наші керманичі гроші заробляють на великих оборудках... Отак і зникають стародавні пам’ятки.

Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Івано-Франківська область

• Нравится
•