Волинських коровайниць знають у Росії, Білорусі та Польщі
Головнянські кондитери Валентина ОКСЕНТЮК та Тетяна МОРОЗ
Тетяну Мороз та Валентину Оксентюк із селища Головне на Волині знають не тільки жителі Любомльського району, але й далеко за його межами. За тридцять літ роботи кондитерами жіночки стали знаними майстринями випічки. Притому і зараз вони використовують у приготуванні солодощів тільки натуральні продукти, не додаючи ніякої «хімії».Тетяна Іванівна – майстер-кондитер п’ятого розряду цеху Любомльського об’єднання підприємств ресторанного господарства. Її трудовий стаж у цій галузі розпочався разом із відкриттям самого кондитерського цеху – тридцять літ тому. Згодом сюди прийшла на роботу і Валентина Оксентюк. Саме ці дві господині лишилися працювати й донині. Всі решта кондитерів або розрахувалися, або їх скоротили.
– Ми найвитриваліші, – посміхаються жіночки, які за роки спільної роботи стали добрими подругами. – Тепер молодь стільки не витримає працювати. Приходять дівчатка на практику в наш цех, потрудяться, а потім кажуть: «Дуже важко». Так, нелегко, адже робота цілий день на ногах. Під кінець зміни вони аж «гудуть», буває, що й спухнуть…
Тетяна Мороз пригадує, як вперше спекла самостійно пироги десь у восьмому класі. Отоді твердо вирішила: стане кондитером. Здобула відповідну освіту і своїй професії не зраджує.
– Були часи, що головнянський цех в місяць випускав по 7-8 тонн смакоти – коржі, печиво, булочки, різноманітні тістечка. Всього з 15 видів. Розвозили солодощі по школах і в сільські навколишні магазини, – розповідає Валентина Семенівна. – Звичайно, тепер менше випускаємо – десь до тонни. Випічку розбирають навчальні заклади. Користуються попитом у дітлахів заварні, рогалики, сочники, кекси.
Влітку господині йдуть у відпустку. А ще перекваліфіковуються у коровайниць,тож в цю теплу пору року мають чимало замовлень на весілля. Короваї в них виходять гарні і смачні – дво-, а то й триярусні. Важить такий шедевр із тіста п’ять-шість кілограмів, вартує 180-200 гривень. Чаклують жіночки над ним майже день.
– Зараз багато хто замовляє короваї не тільки з лебедями, а на додачу ще й з маленькими лебеденятами. Або ж, наприклад, модним став весільний хліб у формі лісової корзини, де примостилися грибочки, а серед них – пляшка з шампанським. Дуже гарна композиція виходить, – додає Тетяна Іванівна.
Короваї майстринь частенько потрапляють на торжества до білоруських, російських та польських столів. Буває, що волиняни одружуються з іноземцями – і саме у головнянських кондитерів замовляють випічку. Жіночки розповіли, що гостям з-за кордону дуже подобаються наші ліщинові палиці, оброблені візерунками з тіста та квітами, якими прикрашають короваї. Були випадки, коли за ці весільні палиці гості платили… доларами, аби тільки мати вдома такий собі український подарунок.
– Ми їх завжди на коровай виробляємо непарне число – 15, 11 чи 9. Так вже заведено, – кажуть.
Кондитери і дотепер у випічку кладуть тільки все натуральне: маргарин, яйця, цукор, домашнє молоко. Якщо це бісквіти – то тільки з хорошим коньяком. У прикраси йдуть тільки желатин, цукор та харчовий барвник. Тобто вони дотримуються колишньої рецептури. Господині з досвідом переконані, що випічка із натуральних продуктів набагато смачніша, пахучіша, корисніша.
Знаються жіночки і на приготуванні пасок та домашнього хліба. Правда, випікають його також під замовлення – на торжества. І ладні розпочати власну справу, але де у віддаленому селищі взяти кошти для старту? Хоча роботи й без того вистачає.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО