Скільки шкіл закриють на Волині?
Межиситівська школа відсвяткувала 70-річчя. Чи буде нова?
«Хоч сама народжуй, – якось бідкалася одна вчителька із віддаленого села, де кількість учнів можна порахувати на пальцях однієї руки. – Приїхала в село двадцять літ тому, тут вийшла заміж, а зараз і без школи можна лишитися…» Така ситуація не в одному волинському населеному пункті. Та хіба тільки на Волині? Питання закриття шкіл набуло розголосу останнього року. Найбільше – у Донецькій області, де планується в 2011 році закрити 26 загальноосвітніх шкіл, або 2,5% загальної кількості. Загалом в Україні за останні п’ять років реорганізовано, призупинено діяльність або ліквідовано 1,2 тисячі загальноосвітніх навчальних закладів. При цьому у повідомленнях Генпрокуратури, що з’явилися у ЗМІ, зазначається, що деякі рішення про закриття шкіл були прийняті з порушенням вимог законів, зокрема, без згоди територіальної громади, неуповноваженими особами.
Наприкінці минулого року голова Волинської облради Володимир Войтович говорив, що зарплату треба платити вчителеві і там, де тридцять учнів, і там, де три: «Усі ці роки було багато популізму. Всі говорили те, що хотіли чути люди. Навіть у законах багато популістських ідей закладалося. Ра-йонні структури реорганізувати школу без згоди територіальної громади не можуть. Це дуже демократично, але ж держава має не настільки розкішні фінансові можливості». Так, школи фінансуються за принципом: понад шість тисяч гривень у рік виділяється на одного школяра. Ці гроші йдуть на утримання закладу, зарплату, тощо. Тож у виграші, звісно, ті, де багато діток.
Межиситівська загальноос-вітня школа I-III ступенів, що в Ратнівському районі, відсвяткувала своє 70-річчя. Її директор Лариса Вакуліч каже, що якби не такі вчителі, як Олександр Неводнічик, школа вже давно б розсипалася. Адже його руками і стіни відремонтовані, і стільці у класах зроблені. Тричі виготовляли проект нової, але так і не спорудили.
– От тепер ніби вже є ще один, тож надіємося, що школа буде, – каже Лариса Галактіонівна. – Прикро тільки, що дітей меншає. Нині є 135, а були роки, коли навчалося по кілька сотень. Один випуск зібрався якось, то там аж 70 випускників! Був при школі й інтернат, де проживало сто дітей з інших населених пунктів. Нині село без роботи, тож мало молодих сімей будується. Знаєте, демографічна ситуація невтішна.
Замість осередку освіти – клуб?
Ще плачевніші справи у Борзовій Старовижівського району. У селі всього 40 житлових дворів. Початкова школа охайна, маленька. І завітали ми сюди якраз в останній день навчання. Вчителька Надія Гец, яка є депутатом Седлищенської сільської ради, розповіла, що в школі два учні, ще стільки ж ходило на підготовку.
– На одній із сесій депутати прийняли рішення про закриття школи при умові, що тут відкриють клуб. Однак я категорично проти такого рішення. По-перше, завжди легше закрити. Крім того, діти мали змогу на перерві побігти додому пообідати, та й поспати зранку можуть довше. По-друге, село розташоване поблизу Старої Вижівки, газифіковане, тож місць під забудову в Борзовій вже нема. А це означає, що населення в майбутньому зросте. Та й чи зекономить на цьому держава? Адже витрати йтимуть на підвіз дітей до школи в райцентр.
Начальник управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації Михайло Попович у розмові сказав, що закриття шкіл – виключно компетенція територіальних громад:
– Тож за попередньою інформацією, яка надійшла з районів, в цьому році закриються три школи першого ступеня – у селах Бегета, Яковичі Володимир-Волинського, Кропивники Шацького районів. Водночас ліквідовується одна школа I-II ступенів у селі Липа Горохівського району, де всього 19 діток. На 2012 рік прогноз такий: під загрозою закриття дві школи I-II ступенів у селі Квасів Горохівського та Борщівка Ковельського районів. Планується реорганізація шкіл у селі Соснина Іваничівського району з I-III у I-II ступеня, у Гішині Ковельського з I-II у I ступеня. Досить невтішна ситуація у Турійському районі. Там взагалі в школах мало дітей, тож коштів вкрай не вистачає. Влада думає, як реорганізувати малі навчальні заклади. Це болючі теми для громад. Значно краща ситуація у Камінь-Каширському, Маневицькому, Любешівському, Ківерцівському районах. Гірша – у Локачинському, Турійському, Шацькому. Скажімо, у Локачинському нема і п’яти тисяч школярів. Загалом в області кожного року зменшується від 3,5 до 5 тисяч учнів. Коли я прийшов у 1994 році в управління освіти працювати, то на Волині було 180 тисяч школярів, тепер – 127 тисяч.
– А де стан не такий плачевний, чи вестиметься якась добудова приміщень?
– Так. У I півріччі з держбюджету виділено 24 мільйони і додано згодом ще 20 на соціальний розвиток, тож із них левова частка йде на освіту. Планується вкласти кошти на добудову, реконструкцію, капітальні ремонти навчальних закладів у Баєві Луцького району, Житнівці Камінь-Каширського, в Шацьку, Білині, Волі-Любитівській і Голобах Ковельського району, Майдан-Липно Маневицького району, Грядах Іваничівського, Смідині Старовижівського, Видричах Ратнівського, Мостищі Камінь-Каширського районів, Прилуцькому Ківерцівського, Новій Руді Любомльського районів. Збудують в області дві їдальні та чотири спортивні зали, відремонтують дахи, системи опалення, замінять 1200 вікон.
– Чи забезпечена область автобусами для підвезення дітей до школи?
– 99 відсотків школярів підвозять. Однак не завжди ці автобуси найкращої якості. Часто місцева влада купує найдешевші ПАЗики, бо зручний учнівський автобус коштує від 160 до 260 тисяч гривень. Щоб все було ідеально, для шкіл області потрібно ще 70 нових автобусів. Цього року за кошти держави плануємо закупити чотири.
– Чи були випадки, коли школи відкривали?
– Навіть цього року в Ковельському районі. Був випадок у Рожищенському та Камінь-Каширському районах. Якщо школа збережена і є певна кількість дітей, її відкривають. Загалом в Україні наша область виглядає не так плачевно, як інші регіони. Найбільше закрили шкіл на Волині – аж дев’ять – у 2006 році. Реальна картина, скільки навчальних закладів реорганізують чи закриють, вималюється у серпні. Як вирішать на місцях…
Пам’ятник шкільництву є, а чи буде заклад?
Про стан та перспективи розвитку освіти велася мова на засіданні постійної комісії з питань духовності, релігій, освіти і науки, культури, засобів масової інформації Волинської облради у травні. Зазначалося, що проблемними залишаються в області 57 шкіл I ступеня з чисельністю до 10 учнів, 42 школи I-II ступенів з чисельністю до 40 школярів та 39 навчальних закладів I-III ступенів з чисельністю до 100 дітей. Комісія зазначила, що Верховна Рада має визначити законодавчо умови закриття шкіл (особливо початкових, де до п’яти дітей). Та й давно назріла проблема зміни коефіцієнтів на утримання малокомплектних та малочисельних шкіл. Адже і їм треба якось жити.
– Потреби громади не враховуються повністю, – сказала Валентина Блінова, секретар про-фільної комісії облради. – Адже реформування – це не скорочення і закриття, реформування – зробити життя комфортнішим навіть у маленькому селі. Поки що комфортнішим життя робить для себе тільки влада. Бо у держбюджеті передбачено на 40 відсотків збільшення витрат на структурні органи влади, і лишень на 2,9 – на освіту. Нехай влада не споживає сама більше, нехай віддасть дітям. А село нині і так обділене. Крім того, навіть якщо підвозити дітей за 10-15 кілометрів до сусідньої школи, то яка мама зі спокійним серцем відпустить дитину? У нас нема соціальних педагогів, які б зранку шестирічне дитя забрали з рук матері і після обіду його привезли назад додому. Ніхто не знатиме, чи дитина їла, чи буде вона у безпеці. Пам’ятаю випадок, коли у Паридубах Старовижівського району свого часу хотіли закрити школу. І лише розумна, виважена позиція Михайла Поповича допомогла її зберегти. Зараз в цьому закладі є діти, є майбутнє. До мене звернулися жителі села Грабове також Старовижівського району (сто підписів у листі). Вони розповіли, що на районному рівні ведеться мова про закриття школи в селі, де у вересні буде всього 13 діток. Голова райдержадміністрації озвучив це на зборах громади ще в березні. Жителі села протестують проти такої оптимізації. Адже школа у Грабовому була за часів Польщі (там навіть стоїть пам’ятник шкільництву), збереглася під час фашистської окупації, при радянській владі. А при Незалежності закрити? І якщо депутати на місцях йдуть на повідку у влади, даючи згоду на закриття шкіл, то як же вони захищають інтереси мешканців, які їх обирали?
– От зараз в області гордяться, що відкривають дитячі садки. Але згадайте, скільки їх закрили? Скільки приміщень зруйнували? А це ж все кошти, то яке ж це досягнення? – зауважила Валентина Миколаївна. – Закриватимуть школи, то молоді сім’ї взагалі не лишатимуться і не будуватимуться в таких селах.
Сьогодні багато інформації рясніє у ЗМІ щодо припинення роботи ФАПів і навчальних закладів у віддалених селах. На сайтах у відгуках під матеріалами люди відверто пишуть: колись нищили церкви, потім зруйнували колгоспи і заклади культури, тепер добралися до медичних та освітніх установ. Може, ще й у сільську хату залізуть, щоб село стерти з лиця землі? А нема села – нема проблем.
Мабуть, при всій цій ситуації люди б ще зрозуміли наміри влади щодо реформ і скорочень, якби вона так не жирувала і не дбала про себе, кохану. Особливо тих, що «зверху». Високі пенсії, пільги собі й родинам, допомоги, збільшення фінансування, незаконне будівництво маєтків… Від цих повідомлень Інтернет рясніє журналістськими розслідуваннями. І стає гірко за віддалене село, яке отримує крихти…
Марія ДУБУК,
Волинська область
| Comments: |
