Коли вода є в нас, навіщо дорогий російський газ?
Мала ГЕС у Млинові
Обладнання порізали на металобрухт
Катастрофа на японській атомній станції «Фукусіма-1» ще раз нагадала українцям, які дуже довго запрягають: нас врятують тільки відновлювальні джерела. Очевидно, в перспективі доведеться закривати атомні станції. Подивіться, що робиться в країнах Європейського Союзу – громадяни активно вимагають закрити АЕС і перейти на альтернативну енергетику. Німеччина вже зупинила роботу восьми із 17 ядерних реакторів. До 2021 року ситі і заможні німці планують повністю припинити виробництво атомної енергії. Аналогічна ситуація складається і у Франції.
Нині в Україні, за останніми даними, лише 72 підприємства виробляють електроенергію з відновлювальних джерел. Одним з них є вода. Її запаси на Землі величезні. І першим механізмом, який служив людині тисячі років, були примітивна водяна турбіна та водяний млин. Дещо модифікована, вона працює і нині – на гідроелектростанціях.
У світі вже давно звернули увагу на малу гідроенергетику. Лідером вважається Китай. У цій країні просто неймовірна цифра – 90 тисяч малих ГЕС. На річках невеличкої Австрії їх працює 40 тисяч, в Німеччині – понад 30 тисяч. В Україні – лише 61 мала ГЕС виробляє енергію за «зеленим» тарифом. Тож потенціал маємо величезний, особливо в гірських районах. Одна з найперших гідроелектростанцій була збудована графом Потоцьким у 1913 році на Поділлі – в селі Сокілець нинішнього Немирівського району Вінницької області на річці Південний Буг. Ленінський план ГОЕЛРО передбачав електрифікацію всієї країни, і вже у 1920-х роках з’явилося 84 ГЕС, а напередодні Другої світової війни – 150 електростанцій.
Професор, доктор технічних наук, завідувач кафедри гідротехнічних споруд Національного університету водного господарства та природокористування Микола Хлапук багато років займається гідроенергетикою і переконаний, що альтернативи немає:
– Трагічний приклад Японії показав усьому світові, що гідроенергетика потрібна. Це один з найбезпечніших і найефективніших видів відновлювальної енергії. Як галузь вона з’явилася в середині XIX століття. В Україні після Другої світової війни був її найбільший розвиток. У 1950-ті роки збудували сотні міні-ГЕС, але ще не було єдиної енергосистеми. Вони всі нормально працювали. Але коли спорудили Дніпровський каскад, то малі електростанції стали збитковими. І ці ГЕС порізали на металобрухт. Вони ж всі працювали, але їх розкурочили, розібрали. Це була величезна помилка. Адже відновити малі ГЕС тепер набагато складніше, – бідкається Микола Миколайович. – Були потужні станції в Тернопільській області. Нині про них почали згадувати.
Одна станція – 25 мільйонів гривень
– За нашими розрахунками, в Україні можна спорудити 1000 малих ГЕС, тільки в Івано-Франківській області понад сто, – розповідає вчений. – Від проекту до запуску – 12-18 місяців. Найкращі для цього умови в Закарпатській області. Тут вже визначено понад 100 створів і збудована одна приватна ГЕС у Рахівському районі. Розглядаються можливості спорудити ще 25 малих електростанцій. Але потрібні серйозні інвестиції. Щоб збудувати одну станцію, необхідно вкласти 25-30 мільйонів гривень. Ще й вирішувати питання землевідведення, затоплення. Досить часто все впирається в чиновницьке свавілля.
– У нас на Поліссі ріки не такі потужні, – продовжує професор Хлапук, – але колись тут було понад 30 міні-ГЕС. Для будівництва треба робити греблю, піднімати рівень води. Одна з найбільш серйозних проблем – забудова прибережної смуги. Навіть територія за п’ять метрів від води приватизована. Хоча згідно з законом, на малих річках ця відстань повинна бути 25 метрів, а на середніх – 50 метрів. Але енергетична криза сприятиме розвитку малих ГЕС. Розробка «зеленого тарифу» створила всі можливості. Вони могли б виробляти 10 відсотків вітчизняної електроенергії. Вже процес розпочався. Вітчизняною енергетикою зацікавилися французи, чехи, китайці. Вони готові в нас працювати, збудувати завод для виробництва турбін та генераторів. Поки що в нас такого немає. Все обладнання доводиться купувати за кордоном. Якщо зараз у світі воюють за нафту, то наступні війни будуть за воду, – стверджує рівненський науковець.
Начальник Волинського обласного управління водних ресурсів та водного господарства Юрій Бахмачук переконаний, що поліський регіон з тихоплинними річками для розвитку малої гідроенергетики ГЕС непридатний:
– Мала гідроенергетика ефективна в горах і на річках з великими ухилами. Я не виключаю, що її можна впроваджувати і в нас на Волині. Щоб підняти рівень води, доведеться затопити сотні, а то й тисячі гектарів землі. Також потрібен агрегат з високим коефіцієнтом корисної дії, який би працював при малих напорах води. Поки що таких немає. Але для Волині є чимало інших можливостей перейти на альтернативні види палива. Тільки в останні роки почали більш ефективно використовувати переробку деревини. Взяти хоча б звичайний чагарник у заплавах річок Бугу, Прип’яті, Стоходу та інших. Його запаси колосальні. Або очерет та солома, яка часто просто гниє на полях. І, звичайно, торф.
Австрійська турбіна служить 60 літ
Одна з найстаріших в нашому регіоні малих гідроелектростанцій працює в ра-йонному центрі Млинів Рівненської області. Директор приватного підприємства «Агропром-енерго» Микола Чигринюк розповідає:
– Млинівська ГЕС запущена в експлуатацію у травні 1953 року. Вона будувалася на річці Іква як міжколгоспна. Щоб забезпечити безперебійну роботу, спорудили дамбу – і утворилося водосховище площею 440 гектарів. Необхідний перепад води – чотири метри. Її потужність 362 кіловати. Встановлена одна турбіна і все обладнання австрійської фірми «Фойт» 1951 року випуску. Тобто вже майже 60 літ електростанція служить людям. Хочу подякувати австрійцям за якісну техніку. Я зв’язувався з посольством Австрії, і вони дали мені реквізити цього заводу. Думаю, їм буде цікаво, що так довго і надійно працює їхня турбіна. П’ять років тому ми робили капітальний ремонт. Фахівці перевірили турбіну і прийшли до висновку, що вона ще сто років зможе виробляти енергію. Ми вже працюємо за «зеленим» тарифом. У нас введена автоматична система обліку і контролю електроенергії. На цій річці Іква в селі Івання, вище за течією, також була міні-ГЕС потужністю 160 кіловатт. Залишилося тільки приміщення, а вона також могла б працювати. На мою думку, мала гідроенергетика має в Україні велику перспективу. Її необхідно розвивати. Навіть на наших рівнинних річках. Зараз є нові технології, їх розробляють в Білорусі – горизонтальні генератори, які працюють при перепаді води два метри.
***
На думку експертів, освоювати альтернативні джерела енергії життєво необхідно, адже ціна на російський газ для українців регулярно зростає. У нас просто немає іншого виходу. В Інституті відновлювальної енергетики Національної академії наук України повідомили, що Україна нині має технічний потенціал, щоб щорічно за рахунок альтернативних джерел, зокрема, енергії сонця, вітру, води, забезпечувати свій енергетичний сектор на 98 мільйонів тонн умовного палива, за річної потреби держави у 200 мільйонів тонн. Тобто, на 50 відсотків ми можемо замінити альтернативними джерелами енергії.
За офіційною інформацією, у квітні уряд затвердив зміни у Державну цільову економічну програму з енергоефективності на 2010-2015 рр. За словами голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Миколи Пашкевича, головна мета – виробництво енергоносіїв з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива. Планується, що з 2015 року частка «чистої» енергії має скласти не менше 10 відсотків. Він повідомив, що обсяг фінансування відповідних проектів з державного бюджету у 2012-2015 роках складе 13,81 млрд грн. Агентством уже відібрано 172 проекти із 548 поданих регіонами. У 2011 році планується зменшити споживання природного газу та нафтопродуктів на 3 млрд кубічних метри.
Кость ГАРБАРЧУК
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
