У Личинах Камінь-Каширського району на Волині школярі люблять займатися рукоділлям. Одні щось в’яжуть, інші – вишивають. Павло Черняк, який у цьому селі мешкає кілька років, також взявся за голку і нитку. Хлопчик розповідає, що сім’я довго жила в Росії. Однак родина засумувала за Україною. Мама Павлика – Наталія Лабнюк вже відома нашим читачам. Кілька літ тому «Вісник+К» видав збірку її віршів і презентував в рідному селі поетеси.
– Мені Україна снилася, – сказала Наталка, коли ми завітали до її оселі. – Тож вирішили повертатися додому, хоч колись їхали в Росію у надії, що ця земля, звідки родом моя мама, стане нам близькою. Не склалося... Тож повернулися в Личини. Тут купили хату, нам тут комфортно.
Наталя й сама вишиває, тож привчила до цього і 11-річного Павлика. П’ятикласник одразу опанував це ремесло. А ще хлопчик добре вчиться, має багато друзів, залюбки вивчає мови. Коли є вільна хвилина, бере до рук голку. Каже, що йому подобається, коли через деякий час бачить, як на полотні з’являється якесь зображення. Він охоче показує вишиту скатертину та ікону. Хоче навчитися працювати з бісером. А в майбутньому мріє стати адвокатом.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Comments: |