«Вперед – до комуністичного минулого», – закликають нас сексоти

Зачепило
Мабуть, найбільш резонансною подією для обговорення в Україні є відзначення Дня Перемоги. Складається враження, що цьогоріч 9 травня ми прокинулися у 70-х роках минулого століття – символіка «славних комуністичних» років палахкотіла по всій державі. Більше того, стара енкаведистська гвардія посунула Хрещатиком із портретом Сталіна. Таки правий був Василь Гроссман, коли ще у 60-х роках назвав перемогу 1945 року перемогою Сталіна над своїм народом!

Бо його нащадки і проросійські сексоти із Криму та Східної України таки втілили заздалегідь продуманий сценарій: приперли 30-метровий червоний прапор до Львова (з цього приводу голова Львівської ОДА Михайло Цимбалюк позбувся посади – вже 10 травня подав у відставку). Хоча Янукович не підписав закон про святкування Дня Перемоги з червоними прапорами, який охрестили «прапором перемоги», проте кагебістська червонопрапорна гвардія тягалася зі своїми серпасто-молоткастими знаменами по всій Україні, провокуючи ідеологічне роз’єднання українців.
Зрештою, тут нема нічого дивного: користуючись нагодою, коли в Україні при владі донецькі, кремлівська пропаганда запрацювала на повну потужність, аби спровокувати розкол і починати вороже націлювати певну частину населення уже й проти української символіки. Не дивно, якщо скоро почуємо, що і наш прапор, і наш герб не є українськими, а націоналістичними. Та як би не старалися усілякі провокатори, нічого у них не вийде: Україна є і буде! Правда, ще треба поборотися, аби вона стала українською.
Хоча ці події трохи й перебили цікавість до іншої, більш резонансної – смерті Усами бен Ладена, проте ця тема досить актуальна. Адже, вбивши «терориста №1», американці не знищили саму «Аль-Каїду», яка має «філіали» не менше як у 20 країнах світу. Тішитися смертю, хай навіть і свого ворога (до речі, США дуже підтримувало його під час війни СРСР з Афганістаном), виглядає дикувато. Зрештою, як кажуть, сміється той, хто сміється останній. Недарма американці закликали своїх громадян бути обережними і пильними. Можливо, «Аль-Каїда» й вибачила б смерть свого лідера, але важко повірити у те, що вона стерпить ще й такі насмішки над своєю потужною організацією.
Увесь світ минулого тижня спостерігав за історичною подією: беатифікацією Івана Павла ІІ, на церемонію якої прибуло 90 урядових делегацій. Блаженний Папа своєю щирою любов’ю до людей справді завоював повагу всього світового християнства, незалежно від конфесійності. Він ніколи не звертався до католиків і не наголошував на досконалості лише своєї віри, а закликав усіх віруючих любити Господа, бо «без Бога не зможете зробити нічого доброго».
Що день прийдешній нам готує
Цікаво, як розгортатимуться події навколо питання вступу Росії до СОТ. Адже Москва прагне після 17 років переговорів стати членом цієї організації вже до кінця року. Перешкода на цьому шляху – Грузія, яка наполягає на контролі за торгівлею з Росією саме на кордонах із Південною Осетією та Абхазією, наголошуючи цим на незаконному захопленні цих територій Росією. Москва проти і погрожує, що вдасться до безпрецедентного кроку: вимагатиме від СОТ прийняти Росію двома третинами голосів. А це, зрозуміло, ставить у незручне становище Сполучені Штати та Євросоюз. Хоча Вашингтон і підтримує Москву, проте намагається триматися нейтрально, бо ухвалення питання про вступ Росії до СОТ без врахування позиції Грузії означатиме домінування сильних держав над більш слабкими, а це руйнує нинішній міжнародний порядок. Якщо Грузія поступиться, то безумовно, що не без «допомоги» Білого дому...
Ольга ЖАРЧИНСЬКА

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>