Зачепило
Найбільшою інтригою минулого тижня стало питання визначеності України: який інтеграційний шлях вона обере для себе на майбутнє? Як бачимо, однаково зацікавлені в Україні як Росія, так і Євросоюз. Російський прем’єр-міністр Путін випередив європейців і прибув до України раніше, аби переконати наш уряд у перевагах Митного союзу разом із Казахстаном та Білоруссю. Кремль навіть підрахував, які вигоди при цьому отримає Україна. В грошовому еквіваленті – це 10 мільярдів доларів прибутку в рік. І хоча ні політики, ні громадяни не зрозуміли, чим закінчилися перемовини між Путіним та Азаровим, як окрім того, що питання Митного союзу перенесено до літа, проте той факт, що Володимир Путін відмовився поспілкуватися із журналістами, натяк на те, що московському політику не вдалося з першого разу «вставити мізки» київським колегам.
Президент Європарламенту Баррозу з українськими урядовцями теж говорив без будь-яких натяків, відверто заявивши, що Україна має чітко визначитися, куди вона рухається і які угоди для її економіки важливіші. Але складається враження, що Президент України Віктор Янукович бавиться у якісь свої ігри. Йому дуже хочеться якнайшвидше отримати документи від Європи про безвізовий режим, та без підписання договору про Зону вільної торгівлі їх не бачити, як власних вух. І до «старшого брата» ставлення теж особливе – наш гарант боїться Кремля, а ще втратити свій електорат, прихильний до Росії. А тому несе нісенітниці, що «світ не стоїть на місці» і нам, мовляв, треба інтегруватися у всіх напрямках. Не важко зрозуміти, що Росія кине усю «важку артилерію», аби перехопити ініціативу у свої руки й прибрати Україну під свій контроль.
Так само багато минулого тижня говорилося й про космос, а точніше про 50-річчя польоту Юрія Гагаріна у космос. Зрозуміло, що усі козирі в цьому в руках росіян, бо їм таки вдалося випередити американців і показати «кузькіну мать», відправивши у ризикований політ свою людину. Звичайно, це неабияке науково-технічне досягнення росіян, та на фоні того зубожілого життя, яке було у радянських людей, не знаю, чи варте воно таких вихвалянь. Бо вічні вороги Кремля, американці, розвиваючи космічну галузь, так само дбали про розвиток інших. Уже в 50-х роках, коли там користувалися пральними машинами-автоматами, ми не мали уявлення ще й про телевізор чи праску.
На часі чимало розмов про 25-ту річницю Чорнобильської трагедії. Для цього в Україну має прибути чимало поважних гостей. Сподіватися на те, що вони якось вплинуть на ситуацію стосовно убезпечення нашого життя від наслідків цієї аварії, які до сьогоднішнього дня достеменно не досліджені, марно. Так само нічого не поліпшиться й для ліквідаторів чорнобильської аварії чи їхніх сімей. Свідчення цьому – скорочення соціальних витрат хоча б на оздоровлення чорнобильців. Янукович заявив, що ця стаття витрат лежить тягарем на українському бюджеті.
А християни України тим часом готуються до Пасхи – найбільшого свого свята. На жаль, уже впродовж багатьох років спостерігаємо одне і те ж явище: лишень настає Великий піст – наші шоу-продюсери, незрозуміло якого походження, одразу влаштовують найрізноманітніші розважальні програми. Цього року до танців пристрастили усю Україну на головному майдані держави. Прикро, що таке приниження нашого духовного життя сприймається без жодного обурення як з боку самих українців, так і з боку представників церкви. І, як бачимо, коли настає єврейський Песах, останні навіть не користуються мобілками й електроенергією! Ось у кого треба вчитися шанобливо ставитися до своїх цінностей і традицій, а не виступати стадом для дресирування.
Що день прийдешній нам готує
Ситуація в Україні що день – то «веселіша», у цьому Азаров не помилився. Поки звикли до відсутності на нашому столі гречаної каші, як дивись, уже не стало пшона і вівсянки. Не дивно, що народ починає повертатися до минулих традицій і закуповувати хоч те, що ще є на прилавках: крупу, макарони, рис, цукор. Адже цілком зрозуміло, що сільське господарство загнане у глухий кут, а нинішня посівна – це випробування на виживання. Зрозуміло, що люди у шоці від такого управління державою, коли найродючіші землі не можуть прокормити навіть свого народу. А Янукович ще заявляв перед Європою, що Україна має великий потенціал для попередження голоду в усьому світі. Тут, дивись, з таким ставленням до землі, а ще з ростом цін, аби з голоду не почали падати самі українці. Переведення землі у товар, до чого так прагнуть донецькі, ситуації не поліпшить, а лише погіршить і так важке життя селян і загалом усіх нас. Без розкошів ще можна прожити, а без хліба – аж ніяк. Тому справді заклик Прем’єр-міністра брати лопати в руки і самим подбати про себе надто актуальний.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
Comments: |