з вами ми разом уже 14 літ!

У кожної газети є свої друзі, які допомагають їй дійти до читача. Знайомтеся із нашими, вісниківськими, розповсюджувачами – подружжям Трошиних. У четвер і суботу їх можна побачити у Горохові, а в п’ятницю – у Локачах.
Валентина Володимирівна і Володимир Олександрович разом працювали на КРЗ і разом попали під скорочення у важкі 90-ті часи. Зайнялися, як каже весела на вдачу оптимістка Валентина, «лашками». Їздили по районах, «бойси» продавали. І коли знайомі запропонували ще й пресою зайнятися – погодилися. А згодом і зовсім переключилися на газети.
– А з «Вісником» ми познайомилися у 1997 році, – згадує Валентина Володимирівна. – Тобто разом з вами вже 14 років! Вручили нам маленьку торбочку, сестра підказала, що у Локачах із пресою туго, і ми поїхали освоювати нові горизонти. Як зараз пам’ятаю той перший день відразу після Нового року. «Вісник» був ще чорним «написаний» і коштував 25 ко-пійок. Але цікавий, як і зараз. Я сама прочитала, інших почала припрошувати – і у нас вмить його розібрали.
Не дивно, що розбирають, хоча тепер Трошини вже не маленькими торбочками орудують. Пані Валентина – продавець від Бога. До кожного покупця підхід має, із кожним ласкавим словом поділиться, а то й просто усмішкою веселою обдарує. Сміється, що вони із чоловіком всіх своїх клієнтів не тільки в обличчя знають, а й родичів їхніх ледь не до четвертого коліна. Бо дуже часто чують: «Скажете моїй мамі, що я вже взяла газету» або «Попросите дідуся, аби він газету купив, бо я не маю часу»…
І хоч доводиться Трошиним без відпусток і свят працювати, «бо ж люди нас чекають, звикли, що ми за будь-якої погоди до них свіжу пресу привозимо», у Бога просять здоров’я. Бо поки мають сили й «чмихають» їхні старенькі «Жигулі», чекайте їх на тому ж місці і в той же час!
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•