Як дбайливий Пасічник розбудовує Острозький «вулик»
Ректор Ігор ПАСІЧНИК з головною святинею – Острозькою Біблією
– Ігоре Демидовичу, розкажіть нашим читачам про історію становлення Острозької академії.
– Зараз мало кому відомо з українців, що в кінці ХVI століття наше місто називали «стольним градом Острогом». А князі Острозькі – останні з київських князів роду Рюриковичів. І перші князі, які заклали основи нашої державності. Мабуть, ніхто з теологів не усвідомлює, що якби не князі Острозькі, то православ’я не було б взагалі. Воно просто не збереглося б на цих землях. Костянтин Острозький підтримав ледве жевріючу на той час Києво-Печерську лавру, адже фактично всі монастирі та храми в той час будувалися на його кошти. Він мислив категоріями державності і був дуже далекоглядним політиком.
Не було б Острозької академії, не було б згодом і Києво-Могилянської. Тому маємо всі підстави стверджувати, що вища освіта не тільки в Україні, але й у Східній Європі розпочиналася саме в Острозі, коли в 1576 році князь Василь-Костянтин Острозький заснував тут слов’яно-греко-латинську академію. Його племінниця Гальшка Острозька пожертвувала шість тисяч кіп золота. Ми відкрили науково-дослідний центр острогіани і нині дізнаємося просто неймовірні факти, раніше невідомі широкому загалу. Наші вчені вже підготували енциклопедію Острозької академії. На той час в наших східних сусідів ще не було вищої освіти, коли у нас вже друкував книги знаменитий Іван Федорович, якого росіяни називають Федоровим. І перша знаменита Острозька Біблія 1581 року показала всьому світові, що слов’янською мовою можна видавати священні книги.
– Ви колись розповідали, що очолити академію Вас заагітував Микола Жулинський. А де брали викладачів, чи хтось прийшов в невідомий заклад у провінційному містечку?
– Мене запросив до себе тодішній віце-прем’єр Микола Жулинський. Я погодився на цю роботу, навіть не бачивши, що тут є. Тому коли приїхав, то першою думкою було втекти з Острога. Адже якраз захистив докторську дисертацію з психології і мене запрошували у Львів. Тоді мої друзі говорили, що після захисту докторської у мене щось трапилося з головою. Поміняти перспективну наукову роботу на руїну, на село не могла нормальна людина. Я всім розповідав, що тут буде університет, але мені ніхто не вірив. Перша людина, яка повірила – Любомир Буняк, який в той час керував нафтопроводом “Дружба”. Він надав реальну допомогу, збудували перший восьмиквартирний будинок, придбали перші комп’ютери. А викладачами були молоді люди, це і стало предметом насмішок моїх колег-ректорів. Вони казали, що Пасічник набрав дітвори і хоче робити університет. Тепер це вже є предметом заздрощів моїх колег, тому що ця дітвора стала кандидатами і докторами наук. Вони всі навчалися за кордоном, володіють двома-трьома іноземними мовами. Вони набагато більше знають, ніж я. Це молоді амбітні люди, які думають, роблять і йдуть уперед. У нас є спеціалізовані вчені ради по захисту кандидатських дисертацій, відкриваємо нові спеціальності.
Коли ми у 1994 році отримали ці приміщення, це була руїна, вкрита грибком. Львівські фахівці написали висновок, що будівлі не піддаються реставрації, їх потрібно знести. Інакше, як Божим благословенням, ми не можемо пояснити відродження Острозької академії. Не було жодної книги, тепер маємо єдину в Україні віртуальну бібліотеку, лабораторію сакральних книг і сакрального перекладу, колекцію стародруків. За їхньою кількістю ми вийшли на третє місце в державі після бібліотеки імені Вернадського в Києві і бібліотеки імені Стефаника у Львові. Хочу відзначити, що саме лучани проявили надзвичайний патріотизм по відродженню Острозької академії. Значну частину колекції стародруків нам подарував лучанин Іван Кардаш. У нас є унікальне рукописне Євангеліє. За цю книгу людині давали чотирикімнатну квартиру в Києві на Хрещатику.
Меценати Ераст Гуцуляк і Віталій Гайдук
– Щоб створити такий потужний навчальний заклад, потрібна серйозна підтримка. Хто Вам найбільше допомагав?
– Всі думають, що нас фінансувала держава. Але ця допомога була мінімальна. Ми єдиний раз отримали солідну суму – п’ять мільйонів гривень на будівництво нового корпусу – за прем’єрства Віктора Януковича. Збудували фундамент, і більше коштів на будівництво нам ніхто не давав. І якби не українська діаспора, не меценати, які пройнялися ідеєю відродження Острозької академії, то нині ми б не мали того, що в нас є. За матеріальною оснащеністю університет вийшов на перше місце в Україні за всіма показниками. Бібліотеку ми збудували за кошти американської і канадської діаспори. Зараз споруджуємо головний корпус. У моєму кабінеті на стіні портрет Ераста Гуцуляка. Хочу виразити подяку цій унікальній людині. Найкрасивіший будинок у столиці Канади Оттаві – українське посольство, будівлю якого викупив і подарував нашій державі Ераст Гуцуляк. Досить цікаве його знайомство з нашою академією. Якось він летів у Київ українськими авіалініями і попросив українську газету, яка виходить англійською мовою. Йому принесли газету «День». Дуже приємно, що її очолює волинянка Лариса Івшина – великий друг нашої академії. Там було моє інтерв’ю, але він приїхав перевірити, чи дійсно тут розмовляють українською, зустрічався зі студентами та викладачами. Перші 100 тисяч доларів виділив на будівництво нового корпусу, згодом, переконавшись, що нам можна довіряти, виділив ще 100 тисяч. А нещодавно я був у Канаді, й Ераст Гуцуляк з дружиною подарували ще 100 тисяч доларів на будівництво. Ось такі люди допомагають відроджувати нашу академію. Це я для прикладу згадав одного з них, а їх є чимало. Чи є нині в Україні серед тих олігархів люди, яких ми можемо назвати меценатами? Знаю одну людину – Віталія Гайдука. Він український патріот і допомагає відродженню багатьох національних проектів, у тому числі Острозькій академії. За його допомогою ми придбали спеціально для нас виготовлений на Луцькому автозаводі двоповерховий автобус. Віталій Гайдук зробив для нас неоціненний подарунок – викупив на російському ринку за 150 тисяч євро оригінал Острозької Біблії і подарував нам на 14-річчя академії. Таким чином святиня повернулася в ті стіни, де вона була надрукована. Віталій Гайдук дуже багато зробив для Острозької академії і, сподіваюся, ще багато зробить. Він щедро ділиться своїми коштами.
– Добре відомо, що університет – це не указ Президента, а в першу чергу інтелектуальне середовище, традиції. Розкажіть про філософію освіти Острозької академії? Кого готує університет?
– Ми чітко бачимо: Україна потребує людей, які готові їй служити вірою, знаннями і життям. Два головних принципи: висока мораль і національна ідея. Таку духовну й інтелектуальну еліту ми хочемо готувати в Острозькій академії. Хоча я не ідеаліст, але Україна потребує людей, які зможуть згуртувати наш народ для будівництва держави. Ми мусимо чекати, щоб від влади відійшло покоління, яке формувалося в радянські часи, а на його місце прийде нове покоління, і я сподіваюся – це будуть наші випускники. Ось основне покликання Острозької академії.
Велика мрія – спорудити архітектурне диво
– Який досвід використовували при створенні академії, з кого брали приклад?
– У нас, східних слов’ян, є якась така звичка запозичувати чужий досвід. Ми маємо свої національні традиції освіти, які використовуємо в академії. Плюс анг-лійська система навчання і класична американська система виховання, коли викладач стає старшим серед рівних – демократизм у стосунках. У нас немає ба-р’єру між викладачем і студентом. Єдиний бар’єр – інтелект, тоді учень буде з повагою дивитися на свого вчителя. Тому нашим спудеям тут комфортно жити, вчитися, спілкуватися. А диплом Острозької академії – це вже бренд на ринку праці. У нас 2500 студентів на стаціонарі та одна тисяча навчається заочно. Випускників з дипломами Острозької академії без нострифікації зараховують у європейські та американські вузи. Ми входимо в міжнародну асоціацію 800 європейських університетів. Це значить, що наш диплом автоматично визнається цими навчальними закладами.
– Навчання в Острозькій академії для розумної талановитої дитини – шанс досягнути чогось у житті. На яких студентів Ви очікуєте?
– Мало відомий широкому загалу факт, що князь Острозький їздив по селах, збирав обдарованих дітей і за свій кошт їх вчив. Конашевич-Сагайдачний був напівсиротою, і він би ніколи не закінчив академії, якби не князь Василь-Костянтин. І ми б ніколи не мали славетного гетьмана, неперевершеного полководця, який за словами його сучасників, знав 35 іноземних мов. Тому ми продовжуємо ці давні традиції. Відбираємо обдарованих дітей-сиріт, школярів з дуже бідних сімей. Харчуємо їх, одягаємо, вчимо. У нас щороку 12-15 таких талановитих учнів. Навіть є такий грант, коли дитина поступила на платну форму навчання і не має змоги платити, але вчиться добре, то ми оплачуємо її навчання з фонду, який створили студенти і наші випускники. Ваш голова обласної адміністрації колись працював у цих стінах викладачем географії. Борис Петрович Клімчук також проникся відродженням Острозької академії, надає нам допомогу, і за це ми йому дуже вдячні.
– Чи їздять студенти академії на стажування за кордон і в які країни?
– Мабуть, ми єдиний вуз в Україні, студенти якого найбільше стажуються за кордоном. У нас з урядом Канади 10 років тому підписана угода про українсько-канадську семимісячну обмінну програму, в якій бере участь 60 студентів. Ще з 20 університетами світу маємо обмінні програми. Вже уклали угоду з Пінським університетом республіки Білорусь. Наші викладачі перебувають на докторських програмах у Греції, Іспанії, Франції, Великій Британії. У нас читають лекції викладачі зі США, Швеції, Голландії. Ми започаткували чотирирічний проект вивчення китайської мови. Приїхав професор з Китаю. Ця країна стає світовим лідером, і дуже швидко будуть потрібні фахівці з китайської мови.
– Що б ще хотілося панові ректору зробити для Острозької академії?
– Найближча перспективна лінія – дай Боже, нам втриматися і не втратити те, що ми маємо. Середня перспективна лінія – будівництво нового корпусу. Ми відкопали древній Острог і хочемо все це взяти у скло, законсервувати і залишити для майбутніх поколінь. Ми з’ясували, що місто набагато древніше, ніж вважалося до цього часу. Вже дісталися до трипільської культури. Моя мрія – збудувати цей гуманітарний корпус. Це буде архітектурне диво України, яке ми вперто будуємо, незважаючи на кризу. Більш далека перспектива – відкрити факультет ядерної фізики. У нас поряд дві атомні станції в Нетішині та Кузнецовську і ми не можемо допустити, щоб фахівців для них готували за кордоном. Тому плануємо зробити потужну кафедру ядерної фізики, вже ведемо перемовини з науковцями. Наші студенти кажуть, що Острог стане українським Оксфордом. Я заздрю своїм спудеям, хотів би бути на їхньому місці. За останні роки ми ввійшли в п’ятірку кращих навчальних закладів України.
Кость ГАРБАРЧУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
