Сиротам допомагають у соціальному гуртожитку

Мешканців Волинського обласного соціального гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що у Володимирі-Волинському, вчать cамореалізовуватись у житті, не падати духом.
У кожного з цих дітей своя історія. У деяких тато й мама позбавлені батьківських прав, у деяких померли, і це поставило гіркий відбиток на їх долі. З раннього віку й до випускного вечора вони жили під наглядом педагогів. І ось навчання закінчилось, що робити далі? Саме в соціальному гуртожитку їм допомагають адаптуватися до реалій життя, навчитися самостійно давати собі раду.
– У нас проживає 18 дітей з Волинської області віком від 15 до 18 років та від 18 до 23. Це випускники шкіл-інтернатів, професійно-технічних училищ. Сюди потрапляють згідно з письмовими направленнями соціальних служб – це є обов’язковою умовою для проживання. Юні жильці не платять ні за житло, ні за світло, ні за тепло, ні за воду, – розповідає директор цього соціального закладу Алла Урбанович. – Нині важко знайти роботу, та ми всіляко сприяємо, щоб наші вихованці працевлаштувались. Вчимо розпоряджатися коштами, які заробляють, правильно планувати побут.
– Тут дуже гарні умови і можна всього навчитися самостійно. До наших послуг різна побутова техніка. Є пральна машина. Раніше я не вмів куховарити, а зараз приготую будь-яку страву, – посміхається Василь Поліщук, який мешкає тут другий рік.
Звичайно, у своїй роботі директору не обійтись без підтримки колективу та влади, яка пос-тійно допомагає в покращенні побутових умов, співпрацюють і з місцевими підприємцями та фермерами, яких запрошують на зустрічі з підлітками.
– Хочемо, щоб вони брали приклад з тих людей, які чогось досягли в житті, рівнялися на них, – зазначає Алла Євгеніївна. – Є в нас хлопчина, який прийшов без документів. Знайшли їх. Він перебував у депресивному стані, мовляв, нікому не потрібний, нащо жити. Ми влаштували його на роботу, почав заробляти свої гроші. Тепер має дівчину, з’явився новий стимул до життя. Навчився економити гроші, щоб купити їй якийсь подарунок. Планує одружуватися. Нам вдалося показати хлопцеві, що він чогось вартий, а це і є нашою метою. Ще інший випадок. Дівчина-студентка, яка проживала в нас, декілька разів кидала навчання. Ми з директором навчального закладу говорили, просили не відраховувати її. Вона таки здобула спеціальність, вийшла заміж в Одесу, знайшла там роботу. Якось приїхала до нас, привезла весільні фото. Вже в неї думки зовсім інші, по-іншому розуміє родинні стосунки. Оце і є найбільша подяка – бачити результат своєї роботи і дітей, які почали себе знаходити в цьому непростому світі.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Фото автора

• Нравится
•