Чим барвистіша жар-птиця, тим щасливішою буде її власниця!

Яскраві роботи цієї майстрині неможливо не помітити. Виграють на сонечку, спокушають своїм мерехтінням підійти ближче, полюбуватися і вибрати щось близьке до душі собі. Вони випромінюють стільки позитиву, що навіть постоявши хвилю-другу, відчуваєш, як заряджаєшся від них тим теплом, радістю, з якою їх створювали.
Ось муркочуть один до одного два котики, ось посміхається, примостившись на місяцеві, янголятко, десь цілуються голуб із голубкою… Майстриня Наталія Чубко оживила їх не на полотні чи папері, а на склі.
Малярство на склі – то дуже копітка, тонка робота. Такий живопис у своєму роді унікальний. Адже якщо на іншому матеріалі завершальний, контурний, мазок робиться останнім, то скляні картини створюються наче навиворіт, дзеркально: першими наносяться відблиск та обриси, тоді – плоскості, і тільки наприкінці – загальний фон. Працювати треба дуже акуратно, торкаючись поверхні лише пензлем. Бо “жирний” відбиток пальця зведе нанівець усю працю – у тому місці фарба не візьметься.
Малювати “картини-скельця” Наталія Чубко спробувала шістнадцять літ тому. Вона закінчила Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша. Опанувала чимало видів живопису, але саме цей найдужче припав до душі.
Першим на скло лягло Дерево життя – один із найпопулярніших символів в українському народному мистецтві. Це знамено трьох основ світу. Яв – світ видимий, явний, дійсний (стовбур Дерева життя – земне існування людей у просторі з Сонцем). Нав – світ невидимий, духовний, потойбічний, світ предків (коріння). Прав – світ законів, правил, освячених звичаями, досвідом, обрядами (у кроні живуть боги). Наче своєрідна модель всесвіту і людини, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце.
– Останнім часом люди дуже цікавляться традиційним народним розписом, – говорить пані Наталя. – Це підштовхнуло заглибитися в нашу історію, поцікавитися й іншими прадавніми українськими образами-символами й оживити їх у своїх роботах. Півники здавна вважалися оберегами від усякого зла. Котики – то дитячий оберіг. Жар-птиці приносять у хату щастя. Причому, вважалося, що чим яскравіша, різнобарвніша птаха, тим щасливішою і багатшою у тому домі буде господиня.
Майстриня наче закодовує у своїх роботах благополуччя та достаток. І собі несу додому шматочок тієї доброї магії. Хай збувається!
– О, ви обрали особливу картину, – поглянула на мене майстриня. І додала: – Жінка, якій ви її подаруєте, скоро матиме гарну звістку. Ось, бачите, голуб – він її принесе. Її чекає щасливе і заможне життя. Я вірю, що мої картинки приносять людям добро. Тож ніколи у поганому настрої не беру в руки пензель, творю лише з відчуттям радості.
У цих роботах кожен може прочитати свою історію або просто насолоджуватись живописом. Друзі “охрестили” роботи пані Наталії “чубківками”. А от племінник Артемчик – “льодяниками”. Бо й справді, те “закодоване щастя” так і хочеться лизнути!

Для довідки:
Малярство на склі було поширене ще в античному Римі і серед-ньовічній Візантії. У народному мистецтві країн Заходу воно відродилося у XVII-XVIII століттях у зв’язку з розвитком виробництва гутного скла і скоро увійшло у моду. Кольоровими “картинами-скельцями” почали прикрашати житла у містах та селах. У ХІХ столітті стають поширеними релігійні мотиви. Тоді малярство на склі йде в Україну. Але нерідко не витримувалися церковні вимоги, тож такий живопис частіше прикрашав оселі, аніж храми. Він вносив в інтер’єр напівтемного селянського житла живий відблиск скла і кольоровість. У середині минулого століття живопис на склі втрачає культове значення.

Наталія КРАВЧУК, м. Луцьк
Фото автора

• Нравится
•