У Заболотті кладовище – у воді
Вода на кладовищі підійшла впритул до могил
На календарі лютий і мали б, здавалося, морози тріщати, а тут дощить. Та ще й так, що в деяких селах пройти без гумових чобіт неможливо. Працівники Заболоттівської сільської ради, що в Ратнівському районі, говорять, що на роботу дехто ходить у гумовцях, а в кабінетах обов’язково тримає перевзувачку.Та чи не найбільша проблема в цьому селищі – місцеве кладовище: воно ніби на острові – зі всіх сторін омиває вода. Вона підходить впритул до могил, а в пік – хлюпає хвильками, підмиваючи з них пісок. І єдина дорога до цього місця тільки зі сторони траси, через невелику висипану дорогу. Старе заболоттівське кладовище, як повідав настоятель Хресто-Воздвиженського храму протоієрей В’ячеслав Симонович, було там, де нині церква.
– Старожили згадують, що на людських кістках збудували колгоспні приміщення, – розповідає батюшка. – А нинішньому, новішому, цвинтарю також немало літ. Спочатку захоронювали людей на горбочку. Однак я там вже не раджу могили копати, бо дуже місце заселене, викопують кістки... Тож, звісно, територія розширилася.
...Ми проходимо туди, де спочиває вічним сном багато заболоттівчан. Старенькі і навіть зовсім молоді – смерть не перебирає. Куди не кинь оком – вода наступає.
– Якось недобре: ми хоронимо людей і виходить, що ще й топимо їх, – каже батюшка. – В неділю померла людина. Допоки відспівали її, я підійшов до могили, а в ній вже води на сантиметрів сорок. Сказав хлопцям, щоб засипали піском – ну негоже труну у воду опускати. Хоча в нас і так ями викопують неглибокі: десь на метр (влітку глибші). А от зараз виходить, що гроб встановлюють у яму нарівні із землею, тож прошу насипати високі могили, а навесні ще довезти пісок, щоб вони не обсипалися.
Отець В’ячеслав у селищі вже 36 літ. Каже, що в Заболотті знайти високе місце складно, одним словом “за-болоття”. Розповідає, що води озера Світязь та хрест на дзвіниці церкви – на одному рівні. Тож можна тільки уявити, яка у селищі низина. Вода забралася в людські погреби, підступила до помешкань, затопила городи та кагати з картоплею – її всю довелося вибирати й просушувати. Люди пригадують, що найбільша повінь в цьому селі була десь у 1974 чи 1975 роках. Потім пройшла меліорація – і води стало менше. Однак, нині її з кожним роком збільшується.
Священик переконаний, що насосна станція з роботою по відкачуванню вод не справляється. Багато рівчаків люди самі засмітили.
А щодо кладовища, то головний санітарний лікар Ратнівського району виніс постанову, якою заборонив з першого січня цього року хоронити тут людей, адже вода біля цвинтаря в останні роки стоїть місяцями, і навіть влітку. Тепер шукають інше місце. Майбутнє кладовище може бути в урочищах Дубина та Горбаха, де колись був аеродром.
Проблема підтоплення хвилює не тільки Заболоття. Про те, що річка Прип’ять виходить з берегів і потрібно поглиблювати її русло, говорив в інтерв’ю нашій газеті фермер із Здомишля. Його поля постійно “квасить”. Нині на Волині під водою знаходиться понад 190 тис га землі, а 102 населених пункти підтоплено. Найгірша ситуація в долинах річок Стохід та Прип’ять у Любешівському, Камінь-Каширському та Ратнівському районах.
Міністр надзвичайних ситуацій України Віктор Балога у вівторок побував на Волині й провів у Ратному нараду. Як сказав голова Держкомводгоспу України Василь Сташук, “системам водовідведення у вашому регіоні більш як півсотні літ. Їх необхідно замінити. Для цього нам потрібна повна та чітка інформація про їх реальний стан. Цю роботу повинні провести голови районів”.
Тож, схоже, проблема сьогодні не вирішиться. Вона розтягнеться на роки.
Марія ДУБУК, Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО