Колекціонер, закоханий у Луцьк

Андрій Завгородній

Лік усьому тому добру давно йде на сотні. Помешкання пана Андрія нагадує музей. Куди оком не кинь – звідусіль на тебе “дивляться” мури Луцького замку, очі відомих постатей, захоплюючі волинські краєвиди.
– Як давно почала народжуватися Ваша колекція? – випитую у господаря.
– Я народився у Луцьку і все життя тут проживаю, – каже. – Мабуть, так батьки виховали. Бо скільки себе пам’ятаю, все, що стосується рідного міста, намагався придбати й залишити собі. Звісно, в міру можливостей. У першу чергу поповнював колекцію літературою, листівками, конвертами. А от марка за радянських часів, присвячена місту й взагалі Волині, була лише одна. Її випустили до 900-річчя обласного центру. Державних маркованих конвертів було дещо більше. Вже за часів незалежності України маємо чимало марок, Луцьк увічнили в монетах, замок зобразили навіть на 200-гривневій купюрі! Це – серйозна справа.
У кожнім слові відчувається його любов до рідного міста. Очі Завгороднього просто горять, коли він розповідає історію Луцька. І підкріплює її своїми експонатами. “Ось так місто виглядало кілька десятиліть тому”, – показує кілька листівок. “А це – сторічна етикетка від луцького пива “Земан”, – наголошує, демонструючи старенький папірчик, випущений ще за часів Російської імперії. Відразу показує цілу серію більш сучасних етикеток різних горілок, настоянок, вин, на яких також зображено Луцький замок.
Окраса колекції – зібрання пам’ятних марок товариства волинян у Вінніпезі. Вони випускалися невеликим накладом, тож далеко не кожен філателіст може ними похвалитися. Цікаві експонати – поштовий блок “Шацький заповідник” та дві марки із серії “Український народний одяг”, на яких представлено одяг Волині.

Місто випускало власні гривні майже сто літ тому!

– А яка найдорожча для вас річ у колекції? – цікавлюся.
– Гривні, випущені у Луцьку в… 1919 році, – зізнається й розповідає передісторію появи тогочасних паперових грошей.
– 1917-1920 роки – був період руїни, викликаний Жовтневим переворотом. Він ознаменувався економічним спадом, зубожінням та голодом. Саме в цей час чи не в усіх регіонах колишньої Російської імперії почали з’являтися грошові емісії – місцевий випуск паперових грошей. Їх друкували магістрати, общини, міські ради і думи, банки, каси взаємодопомоги, управління, кооперативи, кредитні спілки, товариства… Навіть клуби, кафе, ресторани й трамвайні депо.
Не стала винятком і Волинь. Тим більше, що випуск власних бон тут мав місце ще у 1861 році, у рік скасування кріпосного права (є відомості, що “панство міста Горохів” випустило паперові гроші, вартістю 2,5 копійки або 5 грошів).
Під час громадянської війни у зв’язку з дефіцитом державних грошей в обігу з’явилася величезна кількість паперових знаків різних місцевих емітентів. Луцьке міське самоврядування 1918 року випустило бони вартістю 1 і 3 карбованці. А в березні 1919 року міська управа відгукнулася на гостру нестачу паперових грошей гривнями.
– Це був нетривалий період існування тут української влади, – пояснює пан Андрій. – Війська Петлюри прийшли в Луцьк у грудні 1918-го, а в травні 1919-го тут вже були поляки. Гроші друкувалися кольоровими фарбами на рожевому папері з водяними знаками. Написи здійснювалися українською мовою. На лицевому боці в центрі було зображено руїни Луцького замку з В’їзною вежею, над якою в променях “сяяв” герб міста. Кути зовнішнього та внутрішнього обрамлення прикрашалися простеньким рослинним  чи геометричним орнаментом.
На кожній банкноті власноруч ставили свої підписи три людини: товариш міського голови (себто, по-нашому – заступник мера), член управи та гласний думи. Обов’язково купюру скріплювали відбитком круглої гербової печатки. Також на гривнях вказувалося застереження, що “фальшування карається законом”. Був напис, який попереджав  про останній термін дійсності знаків (1 січня 1920 року) і що каса міської управи обмінює їх, лише якщо “буде доставлено не менше ста гривень”. Ціни мінялися щодня. На жаль, не засвідчені дані щодо купівельної спроможності цих грошей.
– У Ковелі та Володимирі-Волинському за часів міжвоєнної Польщі випускали монетоподібні жетони, – колекціонер показує їх. – Хоча є ще багато речей, пов’язаних з Луцьком, які хотілося б мати.
Наталія КРАВЧУК,
м. Луцьк
Фото автора

• Нравится
•