Масляков розумів мало, але сміявся щиро
В одному з попередніх номерів “Вісника+К” ми повідомляли про тріумф команди “Бомба” з містечка Млинів у Вищій українській лізі КВК. Команда з райцентру на Рівненщині стала улюбленицею київської публіки й залишила позаду суперників з міст-мегаполісів. “Після початку з суцільним “розривом” публіки навіть звичайний добротний сміх не сприймається. Команда практично не дає залу передихнути! Складається враження, що зал намагається вловити кожне слово”, – такі відгуки про виступ “Бомби” на офіційному сайті міжнародного союзу КВК. Команда настільки цікаво представила своє містечко, що один із членів журі, актор Володимир Горянський, заговорив про необхідність відкрити туристичні маршрути до Млинова.
Справжнім лідером “Бомби” є її капітан Денис Мандзюк, який завдяки своїй неповторній манері жартувати уже став впізнаваним “брендом” у середовищі КВК.
– Денисе, розкажи, будь ласка, як народилася команда і чому саме ти став капітаном?
– “Бомба” з’явилася восени 2004 року як команда Млинівської гуманітарної гімназії. Починали з виступів на районному, обласному рівні. У 2006 році вибороли гран-прі всеукраїнського фестивалю дитячих команд “Золота Жарт-птиця” в Одесі. У 2007 році більшість учасників “Бомби” закінчили школу. Оскільки вищих навчальних закладів в Млинові немає, а в команді зібралися люди недурні, більшість поїхала до великих міст здобувати освіту. Так сталося, що основний кістяк осів у Львові. Я в той час був капітаном команди факультету журналістики Львівського університету “Папараці”, яка на той час фактично припинила існування. От і вийшло таке собі об’єднання – команда “Бомба” без капітана й капітан без команди. 9 вересня 2007 року ми вважаємо другим днем народження “Бомби”. Відіграли половину сезону у Львові – побачили, що з цього може вийти щось путнє. А з 2008 року почали штурмувати “великий КВК” – заявилися в офіційні ліги АМІК у Дніпропетровську і Харкові. За два роки виграли обидві і після фестивалю “КіВіН-2010” в Сочі отримали запрошення виступати у Вищій українській лізі.
– Хто пише сценарії виступів? Як виникають самі ідеї жартів?
– Пишемо, в основному, самі – ось ті сім чоловік, які з’являються на сцені, вони і є авторами. Хтось пише більше, хтось менше. Наприклад, жарт про дівчат, в організмі яких багато кальцію, придумала наша Люда. Вона пише небагато, а тут вистрелила настільки, що цей прикол цитують по всьому Інтернету. Ще у нас є таємна група в соціальній мережі, у яку наші друзі-кавеенщики підкидають свою творчість або ідеї для жартів – це такий собі неофіційний авторський колектив.
– Як проходять репетиції: так само дружньо, як і гра на сцені, чи більш емоційно?
– Набагато емоційніше. Стороннім на це краще не дивитися.
– Чи траплялися якісь курйози, наприклад, забули слова на сцені і вже експромтом якось викручувалися?
– Траплялися неодноразово. Але в команді люди биті, тому вміють і викрутитися, і підстрахувати один одного. У мене на фіналі під час “танцю” несподівано злетіли окуляри. Одразу ж пафосно вдягнув їх назад – більшість подумали, що так і мало бути – від того виступ навіть виграв.
– За виступами “Бомби” у Вищій українській лізі КВК спостерігати було надзвичайно приємно. Окрім тонкого й іскрометного гумору зі сцени завжди лунала українська мова.
– Я завжди кажу: “Українська мова для нас не розкіш, а засіб спілкування”. Усі учасники команди спілкуються між собою українською. Було б безглуздо, виступаючи в місті, де всі чудово розуміють українську, переходити на російську. Не хочу казати, що мова для нас є якоюсь особливою фішкою. Навпаки, завжди радію, коли наші жарти цитують російською – значить, людям важливіше саме наповнення нашого виступу, а не його форма.
– На одному з інтернет-форумів після фінальної гри довелося читати відгуки вболівальників команд з Казахстану, Чечні і Донецька, які звинувачували суддів фіналу, мовляв, ті підсуджували вам через те, що ви жартували українською?
– У них основна претензія до мови, а не до змісту. Думаю, треба дочекатися наступного сезону і подивитися, як будуть сприйматися наші виступи російською. Загадувати наперед, як це роблять автори цих відгуків, не хочу.
– Як до цього питання поставився Олександр Масляков і взагалі, які стосунки склалися з “батьком” КВК?
– Олександр Масляков-старший був ведучим двох ігор за нашої участі. Коли сміявся, а коли аплодував. Особисто з ним поспілкуватися не довелося. Фінал вів Олександр Масляков-молодший. Він був присутнім на наших репетиціях, прогонах. Склалося враження, що зрозумів мало, але кілька разів щиро сміявся.
– Чи є у КВК обмеження – те, про що жартувати не можна?
– З обмеженнями не стикалися. Звісно, перед виступом команда проходить жорстку редактуру. Але перш за все викидаються слабкі, на думку редакторів, жарти. Щоб нам насаджували якусь політику чи ідеологію – такого не було. Скоріше навпаки. Якось нам викинули жарт про Млинів, бо він показував наш населений пункт не з найкращого боку. Редактор Андрій Чівурін (капітан легендарного ХАІ) пояснив: “Краще постібіться з Києва. Мовляв, у Млинові краще”.
– Під час телевізійних показів уся велика сім’я кавеенщиків виглядає надзвичайно дружною. Воно так є насправді, чи щось телекамери таки приховують?
– У нас зі всіма командами, з якими довелося грати, склалися хороші стосунки. Можливо, не з усіма дружимо – але це швидше через брак часу для ближчого знайомства. КВК – як радянська армія, дозволяє завести знайомства у різних кінцях планети. Тож тепер маємо друзів і в Санкт-Петербурзі, і у Владивостоці, і в Грозному. Про Україну взагалі мовчу – в усіх обласних центрах є якісь знайомі. І київські кавеенщики дуже нас підтримували протягом всього сезону ВУЛ – допомагали реквізитом або просто хорошими словами.
– Команда з невеличкого Млинова виборола право виступати у головній лізі КВК у Москві. Коли стартує новий сезон?
– Новий сезон стартує традиційно у січні з фестивалю “КіВіН” в Сочі. Саме там і визначається склад телевізійних ліг на наступний рік. Ми, як чемпіони Вищої української ліги, автоматично отримали право виступати в лізі на ранг вищій. Наразі таких є дві, і обидві в Москві – це Вища ліга і Прем’єр-ліга. Куди нас скерують, залежатиме від успішності нашого виступу в Сочі.
– Свій принцип “Українська мова для нас не розкіш, а засіб спілкування” спробуєте зберегти і надалі, чи цього просто не дозволить формат російського телебачення?
– Звісно, доведеться виступати російською. Думаю, будуть якісь вкраплення української мови – щоб люди не забували, звідки ми приїхали.
– Як готуєтеся до дебюту на московській сцені? Очевидно, потрібно шукати і нових спонсорів, і сценаристів?
– Наразі відпочиваємо після фіналу. Звичайно, бюджет ігор у Москві в рази більший, ніж у Києві. У нас чудові адміністратори, які повністю беруть на себе пошук спонсорів – за це я не переймаюся. Щодо творчої сторони – поки що хочемо обійтися власними силами. Як воно буде – побачимо по ходу нового сезону.
– Тоді бажаємо “Бомбі” і тобі “підірвати” й Москву.
– Дякую.
Спілкувався Сергій КРАЙВАНОВИЧ
| Comments: |
