Церковна хорова капела виконує Бортнянського

На Волині й Рівненщині дуже мало сіл, в яких більше однієї церкви, як, наприклад, у Прикарпатті чи Галичині. А от в Острожці їх дві – і обидві українські, тобто належать до Київського патріархату, що свідчить про високий рівень свідомості тутешніх жителів. Більше того, місцевий священик отець Вадим таки втілив свою ідею створення церковної хорової капели. Безумовно, що це важко було б зробити, якби не Жанна Горошко, яка взялася за цю непросту справу. Тепер острожчани гордяться своїм професійним хором і дуже вдячні пані Жанні за її титанічну працю.
Недарма ще якось раніше чула від тутешніх жителів: “Наша Жанна Володимирівна такий церковний хор організувала – співають, аж тіло терпне!” Дійсно, виконання церковних творів – це чи не найвищий пілотаж у музиці. Лише музикознавці знають і розуміють, яка майстерність потрібна, щоб виконати чотириголосий хоровий твір, для прикладу, “Тебе, Бога, хвалимо”, триголосу літургію, твори для жіночого хору з рефреном мішаного хору... Це складно для професійно підготовлених співаків, а що вже говорити, коли хористи без будь-якої музичної освіти. Але Жанна Володимирівна взялася за цю справу. Про те, чому погодилася на таку важку працю і як відбувалося становлення тепер уже визнаного й шанованого хору, розмовляємо із самою пані Жанною.
– Родом я теж з Острожця, хоча народилася в Донецьку. Батьки переїхали сюди у 1962 році, але після закінчення школи і аж до 2002 року тут не проживала. Після школи не пощастило поступити ні в Тернопільський медінститут, ні в Рівненське музичне училище. Тоді мені наші вчителі підказали подати документи ще у Рівненський педагогічний інститут на музичний факультет, і я поступила. Зізнаюся, що спочатку навіть трохи хвилювалася, бо тут вчилися переважно студенти, які вже мали музичну освіту. Але з часом зрозуміла, що мені під силу цей факультет, а тому не було жодних проблем з навчанням. Після інституту 25 років працювала на Костопільщині, можна сказати, що вже там прижилася і ніколи не думала, що доведеться переїжджати в Острожець. Але так склалося, що у 2002 році повернулася у батьківську хату, бо треба доглядати маму. Влаштувалася вчителем музики у школі, роботи мала багато, ще й отець Вадим напосів на мене: “Роби хор такий, як у Луцькому кафедральному соборі – чотириголосий”.
Служби не знала зовсім, матеріалу – теж, з дорослим хором ніколи не працювала. Тому до пропозиції поставилася дуже обережно. Отець Вадим мені сам людей підібрав. Їздили з ним в Луцьк до отця Миколи Коця, він дав нам усю службу, а його донька розказала, як вона будується. Отець Тарас із Млинова теж допомагав. Спочатку треба було самій усе зрозуміти. І ось в січні нашому хору буде вісім років. Перший рік співали в один голос. Наступного уже виконували твори Леонтовича, а це – триголосся, поліфонічні твори (коли співають не всі разом, а почергово). Зараз виконуємо літургію, вінчання, панахиду, подячний і загальний мелебні, фрагменти ранньої, а в перерві служби співаємо псалми. Маю перед собою завдання вивчити недільні канони – це вісім мелодій, тоді на їхній основі набагато легше виконувати святочні. Звичайно, щось змінюємо, щось трішки спрощуємо. Зразу було складно і навіть важко, хотіла покинути.
Жанна Володимирівна розповідає про хор і загалом про музику із захопленням – відразу розумієш, що без цього вона життя не уявляє, бо справді закохана у свою роботу. Слухаючи пані Жанну, так само дивуюся хористам – це ж треба, не маючи музичної освіти, оволодіти нотною грамотою і заспівати церковні пісні у чотири голоси! Зрештою, хто знає твори Веделя, Березовського, Леонтовича, Бортнянського, той знає, що таке виконати музичний церковний твір. Недарма в селі їх називають артистами, бо при церкві ще є звичний парафіяльний хор, як кажуть, “пєвчі”. Розумію, що, можливо, відразу цю справу не дуже й сприймали і ставилися трохи з ревністю, проте зараз острожчани своїм хором гордяться.
Окрім цього, Жанна Володимирівна працює художнім керівником місцевого Будинку культури, веде ще й дитячий церковний хор. Ну і вже давно пише власну музику. Можна впевнено сказати, що вона не поступається тій, яку ми чуємо з екранів телевізора, а й набагато краща.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА

• Нравится
•