Сільська бабця вправляє переломи навіть медикам
Галина Ярош з Мильська Рожищенського району вже понад півстоліття допомагає людям: вправляє складні переломи, вивихи, “замовляє” кров, скидає вроки. Ще була школякою, коли знання передавали їй мама і бабця, яка була знаним костоправом в окрузі.
До бабці Галіни (так її називають люди) їдуть вдень і вночі – з навколишніх сіл, Луцька, Рівного, Києва. Старається допомогти усім. Бо на все життя запам’ятала слова одного чоловіка.
– Помню, була ще геть молодою дівчиною, коли привели хлопця з переломом, – згадує Галина Ярош. – Кажу, що нічого не вмію, а мене просять: “Поможи”. Я як потягнула йому руку, а він як закричав! Так тоді злякалася і сказала, що більш не буду цього робити. А коли мені було літ зо тридцять, приїхав один чоловік, хотів забрати мене до хворого, а я не поїхала. Тоді той сказав: “Видно, ви, жінко, ніколи біди ніякої не мали”. Моя сестра почула теє і привстидала: “Галю, як можеш – поможи, бо тобі буде гріх великий”.
З того часу баба Галіна не відмовляє. Каже, немає такого дня, щоб хтось не був – їдуть “медики, міліція, партєйні начальники, воєнні, всякі люди”. Коли працювала дояркою, то не раз просто з ферми забирали її до хворих. Складати переломи (навіть ребер) їй не страшно. Проведе рукою – і знає, де в людини біда (щоправда, як сама сказала, внутрішніх хвороб не бачить). Хворі не раз просять, аби провела рукою ще – відчувають якесь тепло. “Може, біотики які?” – розмірковує бабця.
Селяни з сусіднього Берегового розповіли, що і лікарі, і рентгенівські знімки засвідчують: бабця Галіна добре складає переломи та тріщини.
– Коли приступаю, то хрещу людину і з молитвою вправляю – так моя баба вчила. Я була мала, а вона слабувала, то я їй помагала. А хто навчив бабу – не знаю.
– Комусь передаєте знання? – цікавимося.
– Маю три сини, три невістки, дочку, зятя, одинадцять внуків, сім правнуків. Бачу, хто може допомагати. А не хочуть вчитись. Дехто береться і робить. Може, більш навчила б, а нікого з нами нема, живемо з дідом самі. Внуки, діти – всі дуже добрі. А знаєте чого? Живуть далеко. Бо якби разом, то по-всякому було б, – сміється баба Галіна.
Олена ПАВЛЮК, Волинська область
| Comments: |
