Чотири покоління жінок живе в одній хаті

88-річна Ганна Савонік зовсім не виглядає на свій поважний вік. Бабуся доглянута, усміхнена, моложава. На запитання “Коли краще було жити: в минулому чи нині?” – без роздумування відповіла: “Зараз. Я колись вечорами льон пряла. А сьогодні всі – в телевізорі...”Сама Ганна Прокопівна полюбляє серіали. “Кармеліта”, “Обручка”, “Єфросинія” – то її улюблені кінофільми. Та чи не найбільшу втіху має від спілкування з правнучкою Юлечкою, котрій виповнилося всього кілька місяців.
– О, я багата, бо маю аж шість правнуків, усіх онуків вигодувала-вибавила, – ділиться жінка. – А тепер тільки з Юлькою і дозволяють бавитись. До кухні не допускають мої дві помічниці, кажуть: “Відпочивайте, бабцю...”
– Зате до народження внучки, – продовжує вже Тетяна Петрівна Савонік, – наша мама ще моркву так проривала, що не кожен і дожене її в роботі.
– А чи не тісно чотирьом поколінням жінок у хаті? – запитую невістку-пенсіонерку Ганни Прокопівни.
– Весело, бо не сваримося, всім місця вистачає, – каже пані Тетяна. – Я ніби ще сама у статусі невістки, хоч і на пенсії, а вже Бог послав і мені молоду помічницю-невісточку. Добре нам усім гуртом.
...Одна з найстаріших жительок Більської Волі понад три десятки літ пропрацювала в колгоспі імені Карла Маркса. Каже, що в ланку ходили тоді аж 40 жінок. Обробляли буряки, льон, потім його терли-пряли – і так крутилися, як білки в колесі, цілий рік. Бабуся згадала час, коли була приватна власність, коли заможні хазяї мали багато поля, кожен тримав стадо овець.
– Якщо вдома було багато живності, землі, то й жили родини заможно. Отоді був найкращий час для селянина-одноосібника (правда, згодом влада все змінила, загнала до гурту). В колгоспі на початках важко було, ой важко... – каже Ганна Прокопівна. – То тепер молодь легше працює. Хоча сільська праця, незалежно від часу, завжди з мозолями...

• Нравится
•