Чехи надіялися на горщик золота
Незвична історія трапилася у селі Зоряне Млинівського району – тут приїжджі волонтери із Чехії намагалися знайти скарби своїх родичів. Вздовж і впоперек розрили “підозрювану” місцину довкола криниці в оселі Софії Данилюк, але, на жаль, ця спроба не увінчалася успіхом. Замість очікуваного горщика з благородним металом шукачам трапилася інша знахідка – обойма відстріляних німецьких патронів.
Вищезгадана історія сягає своїм корінням 30-х років минулого століття. Тоді у селі Зоряне мешкав чех Владімір Позняк. Хазяйновитий був чоловік – і млинка змайстрував, і кузню. Відбою від клієнтів у нього не було, всяк намагався скористатися послугами Позняка – дешевими та якісними. Натомість майстер влаштував оригінальний спосіб розрахунку – відстрочував борг, аби сума примножилася і її можна було оцінити золотим грошем. У подальшому часі підприємливий чоловік мав намір збудувати за накопичені кошти мануфактуру, аби таким чином забезпечити селян роботою та розширити виробництво.
Втім, цим далекоглядним намірам не вдалося здійснитися – завадило славнозвісне примусове післявоєнне переселення. Владімір зрозумів, що йому, як чеху, не вдасться уникнути депортації, почав продавати майно. Але грошей із собою у дорогу не взяв, розуміючи, що їх при перетині кордону заберуть. Закопав у потаємному місці – біля криниці, аби, вочевидь, пізніше якимось чином їх вилучити.
Хтозна, що завадило Владіміру Позняку та його нащадкам раніше повернутися до тайника… Наразі це зробив його внук. Він із товаришем приїхав до родини Данилюків, яка мешкає на цьому обійсті з 1959 року, купивши його у попередніх господарів, і відкрив українцям таємницю. Заодно попросив дозволу зробити розкопки. Довго копали шукачі скарбу місцину біля криниці. Але все марно. Попалися під штик лопати лише патрони з часів війни.
Про результат розкопів юний чех відразу повідомив своєму батькові мобілкою. З часом вже і сам батько – теж Владімір – приїхав із Чехії в Україну, аби продовжити пошук скарбу, про який довідався перед смертю від свого батька – Владіміра Позняка. Привіз навіть металошукача. Але і цей прилад не допоміг чехам. Вказана територія виявилася без коштовних металів.
Розвіялися усі надії на знахідку після того, як чеський спадкоємець золотого горщика у деталях пригадав батькову розповідь. З’ясувалося, Владімір Позняк не сам закопував золото, а зі своїм найкращим другом на прізвище Вербицький – щоб, мовляв, на всяк випадок був свідок… Більше того, Вербицький під час депортації не потрапив до Чехії, залишився в Україні. Можливо, саме заради того, щоб опісля скористатися скарбом…
Зараз це лише здогади. А факт залишається фактом – шукали чехи золото в Україні і не знайшли. Зате пораділи від іншого – що побували на рідних теренах, звідкіля починався їхній родовід. Із цієї місцини вони повезли додому інший скарб – воду із криниці, якій уже сім десятків літ і яка колись напувала їхніх попередників.
Сергій Новак,
Рівненська область
| Comments: |
