Документи ОУН майже 70 років охороняли бджоли

Постійні суперечки та непорозуміння серед української верхівки часто виправдовують тим, що, мовляв, історично так склалося. То князі все не могли землі поділити, то гетьмани – лівобережні з правобережними змагалися за булаву. Зовсім недавній приклад у XX cтолітті: розкол в Організації українських націоналістів у лютому 1940 року, коли Степан Бандера та Андрій Мельник власні амбіції поставили вище державних ідей. І як нагадування про це з минулого, цікавий документ, який нині зберігається у Костопільському краєзнавчому музеї: пропагандистський збірник Організації українських націоналістів, датований 1940 роком. Його знайшов у старому вулику мешканець села Мирне Костопільського району Василь Ващук.У музеї розповіли історію цієї знахідки. Розбираючи старого вулика, селянин побачив між стінками якийсь пожовтілий дбайливо складений згорток. Коли став читати, то був здивований: у його руках підпільна література ОУН.
Вдалося з’ясувати, що підпільні документи заховав батько Василя, Олександр Ващук. Він вступив в ОУН ще за Польщі у 1935 році. В роки війни працював у відділі пропаганди УПА і тільки дивом не потрапив у табори. Згодом був у колгоспі стельмахом (робив колеса до возів) і тримав велику пасіку.
Незадовго до смерті, у 1992 році признався, що десь у вуликах заховано архів ОУН, але син не звернув на це уваги. І тільки цілком випадково наткнувся на ці документи. Можливо, ще й в інших вуликах зберігаються якісь папери, але вже нікому шукати. Василь Ващук помер цієї весни.
У музеї показали оунівський збірник. Він починається з четвертої сторінки. Враховуючи те, в яких умовах зберігався, то просто диво, що документ можна читати.
Тут надруковані монологи Степана Бандери, відозви до нього й “До членів Великого збору українських націоналістів і членів Проводу ОУН” та інші матеріали, що відображають пропагандистську лінію національно-визвольного руху Андрія Мельника.
 Прихильники Бандери твердять, що чи не головною причиною розколу ОУН стали особливості характеру Андрія Мельника: мовляв, у нього були диктаторські замашки, він не вмів іти на компроміси. Але, мабуть, ще менше був схильний до компромісів Степан Бандера, та й диктаторських нахилів йому не бракувало. Кожна сторона теоретично погоджувалася на мирні переговори, але лише після того, як протилежна “беззастережно капітулює”. Мельник вимагав, щоб Бандера негайно розпустив свою “революційну ОУН”, а Бандера – щоб Мельник її визнав. Слід також визнати, що кожна сторона докладала зусиль, щоб створити культ “свого” вождя. Не знайшовши компромісу, кожне угруповання оголосило себе єдиним законним проводом ОУН.  А що було далі, ми з вами добре знаємо. І знайдений документ ніби волає до нас, нащадків, через 70 літ: досить з’ясовувати стосунки, ми втрачаємо Україну! Історія наших вождів нічому так і не навчила.
Кость ГАРБАРЧУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•