Що буде у райцентрі: міжрайонний онкологічний диспансер чи хоспіс?

Дубенський міжрайонний онкодиспансер обслуговує населення чотирьох районів – Дубенського, Млинівського, Радивилівського, Демидівського. Щороку тут проводиться майже 300 операцій. Віднедавна чиновники Рівненської області почали міркувати про те, щоб перепрофілювати цей лікувальний заклад у хоспіс. Та чи потрібно це?Лікувальний заклад розміщений у старовинній будівлі ХVII-ХVIII століть, де колись був монастир кармеліток. Щороку тут лікується більше тисячі онкохворих. Це переважно люди пенсійного віку, яким важко добиратися в обласний центр, і вони цілком задоволені роботою та умовами в місцевому онкодиспансері.
В Дубенському міжрайонному онкодиспансері функціонує поліклінічне, хірургічне, радіологічне відділення. Штат складається з 94 працівників, серед яких 16 лікарів. З 2001 року фінансування закладу здійснюється з обласного бюджету. Згідно з розрахунками на медикаментозне забезпечення одного хворого витрачається чотири гривні у день, а на харчування – шість. Бачачи, що на виділені кошти вижити важко, колектив самотужки обробляє кілька соток землі, де вирощують картоплю, буряк, моркву. Ніхто не нарікає, що важко, а намагається не лише допомагати ліками, а й добрим словом. Велику роль в оздоровлені відіграє духовне слово священика, який щодня проводить службу у спеціально облаштованій палаті. Кожен хворий у будь-який час може зайти сюди й помолитися. Не дивлячись на труднощі, персонал докладає усіх зусиль, щоб полегшити біль хворим, і не їх вина, що на оздоровлення онкохворих виділяється мізер.
Петро Комісарук вже 25 років працює тут на посаді головного лікаря. За цей період не почув жодних скарг від пацієнтів на роботу очолюваного ним закладу. А коли почали вести мову про перепрофілювання онкодиспансеру в хоспіс (особлива лікарня для важкохворих), стали приїжджати різноманітні перевірки й шукати недоліки. То умови непідходящі, то обладнання застаріле, слабка матеріально-технічна база, – крутили носами.
– Так, у нас нема нових апаратів. Але вони коштують більше 100 тисяч гривень, а то й в кілька разів дорожче. Така сума для нас дуже велика. За двадцять років держава не виділила нам ніякого медобладнання, тож змушені працювати ще на радянських апаратах, – погоджується Петро Романович.
Але разом з тим він зауважує, що, вирішуючи долю онкодиспансеру, ніхто з представників попередньої влади з ним не радився. А от нинішній начальник управління охорони здоров’я Рівненської ОДА Віталій Бойко поцікавився у Петра Комісарука, чи бачить він перспективи створення хоспісу?
– Я за те, щоб місця в онкодиспансері розподілити таким чином: 25 ліжок для хоспісу, 30 – для онкохворих, а 10 – для сестринської допомоги. Середній вік наших пацієнтів 60-70 років, і не кожен з них має здоров’я та фінансову можливість лікуватися в Рівному. Сподіваюся, що ці побажання в майбутньому врахують, – каже Петро Романович.
Павло Устимчук із села Довгошиї Млинівського району каже, що проти, аби цей заклад перепрофілювали: “Ми вже старі їхати кудись далеко, а тут все на місці. Й персонал чуйний, уважний,” – каже 71-літній дідусь. Чимало думок такого змісту почули й від інших пацієнтів. То, можливо, перш ніж робити якісь зміни, таки варто прислухатись до людей?
Руслана ТАТАРИН,
Рівненська область
Фото автора

• Нравится
•