Шкільне «придане» для дівчинки на… дві тисячі гривень
Сніжана та Анжела вибирають зошити
На ринках біля контейнерів з дитячими речами – не проштовхнутися. Там міряють форму, тут купують зошити, неподалік якесь дівча канючить: «А я хочу оці туфлі на каблуку. Ну купи-и-и!..»
Біля розкладки з канцтоварами зі списком у руках стоїть молода жіночка. Продавець шалено вистукує на калькуляторі, метається з одного кутка в інший за товаром і рахує: п’ять щоденників, десяток ручок, півсотні зошитів…
– У мене ж п’ятеро школярів, – пояснила мені згодом Руслана Мельник із села Струмівка Луцького району. – Цього року в нас Анжела – першокласниця, то ми ще загодя почали все збирати. Це ж неможливо, стільки грошей йде! Добре, що хоч чоловік заробляє. Бачите, взяла на всіх зошити з лінійками та олівцями – і 1000 гривень нема. Одяг і взуття дітям теж обійшлися по тисячі на кожного. Причому я не купувала щось дороге, вибирала найдешевші речі.
От чого-чого, а товарів для школярів повно. Ринок гуде, у кінці серпня проводяться традиційні ярмарки-розпродажі. Цінова палітра – найрізноманітніша. А купівельна спроможність залежить від товщини батьківського гаманця. І якщо одна мама невдоволено крутить носом, приміряючи на свою дитину шкільну форму за 400-500 гривень, то друга радіє, знайшовши костюм-двієчку за 160.
Найбільший фінансовий тягар лягає, звісно ж, на батьків першокласників. Тут все треба купувати «з нуля»: шкільну форму, святкову блузку чи сорочку, спортивний костюм, кросівки, туфлі, змінне взуття. А ще ж потрібен портфель, зошити, кольоровий папір, альбом, олівці. За підрахунками, «амуніція» для хлопчиків обходиться дешевше – приблизно тисяча гривень. А от дівчатка, як не крути, дорожчі щонайменше гривень на п’ятсот, а то і всі вісімсот.
На міських дітей витрачається набагато більше грошей, аніж на сільських. У місті більші зарплатні, але й спокус вистачає: дитина обізнана із модними новинками, просить чудернацькі галогенові ручки, портфелики на колесах, зошити із зображенням як не «Ранеток», то повним складом «Фабрики зірок-3», обцяцьковані мішечки для змінного взуття і тому подібне. Одна знайома нещодавно бідкалася, що її доця-першокласниця потягнула із сімейного бюджету на своє шкільне «придане» аж 2100 гривень. «І це я ще за модою не ганялася, побажання малої не враховувала», – додала вона заклопотано.
А сільські збирають чорниці – і мають зошити
У далекому поліському селі, де ні роботи, ні зарплат, навряд чи за модою женуться. Колись на базарі розговорилася з двома хлопчаками, у яких купувала чорниці. Емоційно розмахуючи чорними від ягід, порепаними й обдертими руками, семикласники Іванко та Андрій з Маневицького району мені навперебій розповідали, що це їхній заробіток. Ось продадуть чорниці і відразу за зошитами та альбомами поспішать. Якщо не полінуються ще постояти раком на ягодах та грибах – то і на нові костюми собі зароблять.
А ось Антоніна Кубська із села Кричевичі Ковельського району – мама 11 дітей. Семеро із них – школярі. Вони, як і загалом усі сільські діти, літом на морських узбережжях боки не гріли, а в лісах та на полях гарували. Але цьогоріч, каже жінка, будуть без обновок. Мовляв, її 18-річна Маруся надумала заміж іти восени, тож грошей аби на весілля назбирати.
– Моєму першачку Миколці сестра віддала костюм зі своєї дитини, – розказує Антоніна, – дещо зі шкільного приладдя залишилося з минулого року, пам’ятаю, витратила тоді 340 гривень на все. Брала найдешевше. Портфелі ще позаторік у Хмельницькому купували – спеціально туди їздили і оптом брали, аби дешевше було. Шкільні форми у нас в кінці літа латаються, зашиваються, прасуються і передаються від старшого меншому доношувати. Все решту можна купити поступово, кожному при потребі протягом року. Ми так пос-тійно викручуємося. Діти не вередують, нічого зайвого не вимагають, знають, який у нас дохід і на що можуть розраховувати.
Достаток сім’ї Кубських – це соціальна допомога по малозабезпеченості і дитячі гроші на найменшу дочку. Глава сімейства роботи не має, хворіє. Годує родину чимала господарка та дари лісу. Але, що цікаво, витрати на шкільне спорядження, та ще й для сімох дітей, тут навіть не підраховуються. «Немає часу», – відмахнулася від мого запитання господиня.
В Англії видають форму безплатно
У США шкільну форму лише нещодавно почали запроваджувати, що викликає багато нарікань від дітей. Адже широкі джинси та розтягнуті футболки були найулюбленішим одягом.
В АНГЛІЇ шанують традиції. Форму, яка складається з жилетки, піджака, штанів або спідниці, видають учням безплатно на початку навчального року. Батькам треба лише витратитися на верхній одяг, підібраний за кольором до форми.
ЯПОНСЬКІ дівчатка набираються знань у «матросках» та спідничках у складочку різних кольорів. На відміну від американців, тут форму обожнюють і носять постійно. Змінюють лише гетри: у школі підколінники строгих кольорів, а поза її межами – яскраві і різнобарвні. Форма для японських хлопчиків складається з жакета з рядом ґудзиків та звичайних штанів.
В АФРИЦІ, зокрема у Кенії, шкільна форма – ознака достатку. Тому для деяких дітей це може бути єдиний одяг, який вони заношуватимуть до шмаття. Дівчатка тут одягають світлі блузки та темні спідниці за коліна, а хлопчики – звичайні штани.
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
