У власній хаті зробила музей килимарства

З 12-літнього віку Вікторія Китайгородська з села Нагоряни Кельменецького району Чернівецької області підбирає нитки та тче на прабабиному верстаті. Нині в її колекції понад 200 килимів. На одному з них виткано 60 українських польових квітів (!). Роботи жінка зберігає у власній хаті, яку облаштувала, як музей, а сама живе на кухні.
Покійний чоловік Вікторії Андріївни був майстром на всі руки. Сам збудував хату, візерунками уквітчав дерев’яні віконниці, сполучив між собою коридорчиками оселю, кухню й навіть господарські споруди. Так, що коли на вулиці ллє дощ, перейти з одного приміщення до іншого можна, не намокнувши. А у центрі подвір’я величезна клумба, на якій ростуть різноманітні квіти. Саме у природи черпає натхнення сільська майстриня. Приглядається до різних відтінків пелюсток, добирає потрібні нитки й намагається передати ніжність та й саму душу квітки на домотканому полотні.
Ткацький верстат вона опанувала ще в 12-літньому віці. Спостерігала за роботою мами, а згодом й сама ткала не гірше за неї, навіть отримувала замовлення від людей з інших сіл. І хоча трудилася у місцевому господарстві ланковою й приходила додому втомлена, все-таки знаходила час для улюбленого заняття. “Бувало, як захоплюся, то й до другої години ночі просиджу за нитками. І сон не брав, і втоми не відчувала”, – посміхається жінка. Коли назбиралось чимало килимів, їх почали брати в музеї. Експонували не лише в Україні, а й у Румунії, Польщі, Росії. Проте, як не прикро, на державному рівні мало робиться для збереження унікального мистецтва. Якби не підтримка доньки, яка нині мешкає в Чернівцях, її друзів, невідомо, чи вдалося б організувати цей музей у сільській хаті. Він і зараз не значиться у жодних державних реєстрах, тому знають про нього лише мешканці Кельменецького району. На екскурсію сюди приїжджають учні з вчителями, бібліотекарі. Вікторія Андріївна – і екскурсовод, і прибиральниця, і сторож. Ніякої плати за це вона не отримує, єдине, чим нагородили її чиновники за збереження національного ремесла, це званням “Майстер народної творчості”. 75-літня бабуся Вікторія таки надіється, що її музей-хату віддадуть під державну опіку, бо самотужки вберегти експонати вже не під силу. Одного разу їх вже намагалися викрасти. Навесні, напевно, побачивши сюжет по телебаченню, невідомі зловмисники зламали замок на вхідних дверях та вийняли шибку з вікна й проникли всередину. Почувши гавкіт собак, бабуся ввімкнула світло. Це й налякало злодіїв, вони вискочили з хати-музею і втекли.
– Дякувати Богу, нічого цінного не вкрали. Тільки речі поперекидали, забрали лише пляшку коньяку та деякі дрібниці. Приходили міліціонери, але толку з цього ніякого. Шкода буде, коли нажите моєю багаторічною працею добро вкрадуть. Воно ж потрібне не лише мені, а й нащадкам, – впевнена жінка.
Руслана ТАТАРИН,
Чернівецька область

• Нравится
•