Преображення Господнє – одкровення усіх іпостасей Святої Трійці
Підпис відсутній
Усі Євангелія містять подібні описи Перетворення Господнього. Незабаром після того, як Спаситель відкрив учням, що Йому слід постраждати, бути вбитим і на третій день воскреснути, Він завів трьох апостолів Петра, Якова й Івана на гору Фавор і преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, як сонце, одяг зробився білим, як сніг. Преображення Христове супроводжувалося з’явленням старозавітних пророків Мойсея й Іллі, які говорили з Ісусом про Його близький відхід. Усіх їх осінила світла хмарина, і з неї почувся голос: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!”
Святкуванням Преображення Церква сповідує поєднання у Христі двох начал – людського і Божого. Преображення є поява Сина при свідченні Отця в Духові Святому, тобто одкровення всіх іпостасей Святої Трійці. Преображення полягало не у зміні Божественної природи Христа, але у з’яві Його Божества у природі людській. Як казав Іоан Золотоустий, воно відбулося, “щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє Його пришестя на хмарах у славі з ангелами”.
Це свято існує з IV століття, про що свідчать повчання і слова Єфрема Сіріна й Іоана Золотоустого. Мати Костянтина Великого, свята рівноапостольна Єлена, побудувала на горі Фавор храм на честь Преображення, зруйнований у XII ст. Салах ад-Діном. Піснеспіви на честь свята були написані Іоаном Дамаскіним і Космою Маюмським у VII столітті. На Заході свято ще в XII столітті не було загальним; його заснував у 1457-му папа Каліст III, установивши тоді ж богослужбовий чин.
В цей день за древнім церковним звичаєм відбувається освячення перших плодів (злаків, винограду, яблук). Тому в народі його називають Другим або Яблучним Спасом. Свято обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі саме в ту пору дозрівав виноград, який, власне, і прийнято освячувати. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що в ній, як у суспільстві священному, все – від людини до рослини – повинно бути присвячене Богу як Його творіння.
У давнину в день Преображення Господнього існував звичай наділяти плодами бідних та вбогих, що вважалося мірою християнської моралі.
Колись до цього часу правовірні селяни не їли яблук, бо це вважалося за великий гріх. Якщо ж все-таки хто-небудь не втримається і з’їсть яблучко до Спаса, спокутувати цей гріх можна було тільки тим, що сорок днів після Спаса не їсти жодного яблука. Особливо суворо дотримувалися цього правила ті, у кого вмерли діти-немовлята. Існувало повір’я, що “на тому світі” ростуть срібні дерева з золотими яблучками. Золоте яблучко дають лише тим дітям, чиї батьки дотримувалися звичаю не їсти яблук до Другого Спаса.
Другий Спас – це день поминання померлих родичів. За народним віруванням, це третій вихід померлих на світ у весняно-літньому сезоні: перший – у Страсний четвер, другий – на Зелені Свята.
Для господарів свято символізує закінчення жнив та завершення літа. Цього дня примічали погоду. Якщо день сонячний та безхмарний – осінь буде сухою. Якщо дощовий – мокрою. Ясний день віщує морозну і заметільну зиму. Яка погода на Спаса – такою буде і Покрова (14 жовтня). У деяких місцях України в цей час могли вже й починатися приморозки, тому кажуть: “Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!”
Підготувала Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
