Аж у далекій Африці від спеки рятують… брилі Казновецького
Товари майстра Василя КАЗНОВЕЦЬКОГО (справа) – нарозхват
Василь Казновецький із села Млинівці Кременецького району майструвати шаваром (так по-тутешньому називають рогозу) почав ще з дитячих років, бо займалися цим ремеслом і батько, і дід, і прадід.
– Я і сусідські хлопчаки полюбляли робити килимки, – згадує майстер. – Одного разу навіть засперечалися: хто з нас найкращий виробник. Вирішили, що той найкращий, хто на базарі виручить найбільше грошей від вироблених власноруч килимків. Стало нас, п’ятеро друзів, в один ряд – і кожен давай вихваляти свої вироби. Мої килимки тоді розкупили всі до одного.
Працюючи у колгоспі на посадах інженера та бригадира, було не до народного ремесла. Тепер, перебуваючи на заслуженому відпочинку, майстер повністю віддається улюбленій справі, і не тільки він, а вся родина.
– Коли селяни копають картоплю, буряки, я із синами заготовляю рогозу, – каже Василь Казновецький, – бо найкраща пора для заготівлі – вересень. Потім висушуємо її на сонці, змотуємо і складаємо в льох. А перед самим плетінням упродовж доби знову вимочуємо у воді, аби розм’якла. Міцніший матеріал йде на кошики, а тонший – на візерунки.
Особливо до душі Казновецькому плести капелюхи та оздоблювати рогозою старовинні глиняні глечики – ці витвори найбільш ходові на ярмарках. Бутлі чи пляшки, прикрашені рогозою, діють як термос: у спеку не нагріваються на сонці, а в холод зберігають тепло. А в брилі із рогози навіть найспекотніше літо не страшне. Рогоза не боїться води, майже не вигоряє на сонці, у кошику з рогози не псуються продукти, а сплетене з неї взуття масажує ступні. Вироби із рогози, зроблені Василем Казновецьким, прикрашають домівки та заклади відпочинку не тільки в Україні, але й в Іспанії, Італії, Португалії, Африці.
Сергій НОВАК,
Тернопільська область
| Comments: |
