Вражений сміливістю хлопця, тодішній начальник волинської міліції Віктор Швидкий зазначив, що таким героям місце у правоохоронних органах, й пообіцяв особисте сприяння у вступі до якогось з вищих навчальних закладів системи МВС. Пройшов час, змінилася влада, а це у нашій країні, як завжди, на жаль, усе перевертає з ніг на голову. Змінився міністр внутрішніх справ, звільнили з посади й генерал-майора Віктора Швидкого. Віталій Воробей фактично залишився без своїх покровителів, а у Київському національному університеті вникати у геройські вчинки й моральні принципи ніхто не став. Мати Віталія Наталія Іванівна надіслала до редакції “Вісника + К” листа. Він звучить як крик душі:
“Шановна редакціє, до вас звертається мама звичайного жителя міста Луцька, Віталія Вороб’я, який здійснив суто чоловічий вчинок: затримав убивцю двох дівчат та захистив від покидька свою подругу. Наша сім’я гордиться вчинком сина, чуємо слова подяки від жителів міста.
У захваті було все Волинське обласне управління міліції на чолі з генералом-майором Віктором Швидким. За сміливість Віталія було нагороджено іменним годинником.
Наказом МВС України від 26 січня 2010 року сина нагородили відзнакою “За сприяння органам внут-рішніх справ України”. Після нагородження міністром Юрієм Луценком Віталію запропонували стати студентом вищої школи міліції, пов’язати життя з роботою в органах внутрішніх справ. Хлопець з радістю погодився. Тому що на власні очі побачив, яким коротким може бути людське життя, якими жорстокими можуть бути злочинці. Незабаром за визначенням громадської ради Всеукраїнської премії “Гордість країни” Віталій став переможцем у номінації “Видатні приклади відваги”. Багато знаменитих людей, діячів теплим словом відгукнулись про незвичайні вчинки звичайних людей: Віктор Пінчук, Ніна Матвієнко, Богдан Ступка, Святослав Вакарчук, Семен Глузман, Сергій Бубка, Андрій Курков, Мирослав Попович. Нагороду і вітання отримали від міністра Анатолія Могильова. Також з нагоди Дня Конституції Президент України Віктор Янукович нагородив нашого сина орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Віталій вирішив вступити до Київського національного університету внутрішніх справ. Склав успішно тестування, зібрав необхідні документи, приймальна комісія допустила його до участі у конкурсних випробуваннях. Але юнакові, який затримав самотужки вбивцю-рецидивіста, застосував больові прийоми, утримував його до приїзду міліції, “не під силу” пробігти 100 метрів, підтягнутися на перекладині 9 разів. Виявляється, у вузі набагато тяжчі випробування, ніж у житті.
Чому ректорат університету знехтував думкою Президента України, міністра внутрішніх справ, громадської ради, що саме такі молоді люди мають працювати в органах внутрішніх справ? Не принижувати їх своїми конкурсними відборами, адже в реальному житті вони пройшли набагато складніші випробування, ніж складання нормативів з фізичної підготовки. Гарно виблискують на грудях дві державні нагороди, у руці статуетка – символ гордості України. На відмінно зданий екзамен мужності, відваги перед жителями міста. Але дуже сумно і тяжко на душі, що зі свого мізерного сімейного бюджету не можемо виділити кошти на навчання сина”.
Наталія Воробей,
м. Луцьк
Comments: |