Синевирське озеро – закарпатський природний скарб

У Карпатах куди не кинь оком – кругом краса. Цього разу вибираємо маршрут у гори до закарпатського найкоштовнішого природного скарбу – озера Синевир. Уся дорога догори – колоритний пейзаж і одні захоплення. Правда, якщо внизу світило сонце, то чим вище, тим щільнішими стають хмари, а на під’їзді до озера вони нависли темними шапками мало не над головою. Здається, зараз зачіпляться за височенні смереки й ялиці. І вітер подув якось по-осінньому. Перепад температури тут досить відчутний. І ось нарешті славнозвісне гірське озеро.На Закарпатті є аж 32 озера, серед яких найбільше і найвідоміше – Синевир у Міжгірському районі. Недарма його називають “морським оком Карпат”, бо заховалося на висоті майже 1000 метрів поміж високих гір. А невеличкий острівець на ньому й справді, як зіниця ока.
Вчені вважають, що йому не менше десяти тисяч літ. Тоді стався сильний землетрус, й каміння, що обірвалося від гори, величезною стіною перекрило стрімкі гірські потоки, й так утворилося водойма площею 4-7 га. Окремого витоку з озера нема, проте вода знайшла вихід через “стіну”, тому воно живиться через чотири струмки й підводні джерела. Глибина Синевиру від 1,5 до 22 метрів.
Тут є чим помилуватися, є куди піднятися вище, на що подивитися, проте розраховувати на відпочинок з купанням не варто. Це озеро більше для “моржів”. Температура самої місцевості у найтепліші місяці, як правило, до 10 градусів тепла, а води у теплу погоду 20 градусів, але частіше вона значно холодніша. Це озеро славиться ще цікавою флорою і фауною. Так, у ньому ростуть водяні горіхи, які, кажуть, дуже смачні підсмажені. У воді живуть молюски, п’явки, водяний волос, раки. Під час нашого перебування на березі купчилося багато величезних рудих жаб. На жаль, ці створіння у багатьох викликають відразу. Але риба, яка тут водиться, одна із найцінніших – форель. Ця, озерна, від річкової значно більша, плодючіша й навіть смачніша. У теплі дні форель, яка важить більше кілограма, любить “погрітися” на сонечку, виходячи на мілководні місця біля гирла струмків. Тоді її спинні плавники аж стирчать із води.
Залишившись на Синевирі, варто піднятися до гори Озірної, яка на висоті 1496 метрів, а відстань до її вершини 5 кілометрів. По дорозі побачите справжнє верховинське помешкання, природу високогір’я, відчуєте прохолоду гірського вітру (без теплого одягу в Карпати вирушати не можна). А на вершині Озірної, як на долоні, – уся краса Закарпаття – стрімкі схили зі стрункими ялинами, вік яких 140-160 років! Вдалині на північ темніють гори Бескиди, на заході височіє хребет Смерека (тут бере початок річка Ріка). Все потопає у морі зелені. Місце для найпозитивніших емоцій неперевершене.
Хто дістанеться до острівця на озері, буде в захопленні від скульптурної композиції “Синь і Вир”. Монумент вирізьблений на честь легендарних героїв-закоханих, від яких нібито походить назва озера, аж 13 метрів висотою, а вага – 30 тонн. Легенда передає, що графська донька Синь покохала простого пастуха Вира, якого за наказом графа вбили величезним каменем.
Зупинитися біля озера, якщо виникне таке бажання, або хто хоче провести тут декілька днів, теж є де. На самому озері – готель з рестораном і альтанками. А неподалік – бази відпочинку. Дешевші – трохи скромніші, дорогі – з найрізноманітнішим переліком послуг. Можна винайняти житло й у місцевих жителів. Отож, як кажуть, час збиратися в дорогу.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Закарпатська область

• Нравится
•