Щорічно підтоплює три райони, бо Прип’ять замулена
Віктор Баранчук
Віктора Баранчука по праву можна віднести до ветеранів фермерського руху. Він, професійний аграрник, зареєстрував своє господарство “Пролісок” ще в далекому дев’яносто другому. За ці 18 років довелося багато пережити й важко працювати. Життя заставляло садити-сіяти то одне, то інше, бо ж спрогнозувати, що потрібно ринку, не можна. Він збудував собі садибу за Прип’яттю, де й розводить племінну абердино-ангуську породу корів. Кількарічне підтоплення біля річки заставило його відмовитися від тридцяти гектарів орендованих земель:
– Останні шість років ми працюємо в основному собі у збиток, – розповідає про господарювання Віктор Іванович. – Минулого року так “заквасило”, що зернові згнили на полях. Як мінімум 50 гектарів завжди “плаває”. І це стало проблемою не тільки села Здомишель, але й Дубечненської, Кримненської сільських рад Старовижівського району (та й інших громад, які ведуть господарську діяльність поблизу річки Прип’ять). Якщо проїхатися вздовж річки кілометрів двадцять, то можна побачити, що деякі поля помалу перетворюються в чагарники.
– Тож, мабуть, треба добре думати, що сіяти на таких землях?
– Можна займатися овочами і картоплею, однак їх підтоплює. Ми працюємо з аграрним інститутом по вирощуванню ярої пшениці в умовах глибокого Полісся. Так, можна акцентувати на зернових, вирощувати цукровий буряк, однак сьогодні навіть багаторічні трави випадають з виробничого циклу через інтенсивне підтоплення. Крім того, цього року багато програм заморожені, зокрема, “поліська”, відшкодування за взятий кредит, компенсація за високовагову худобу. Тобто, окрім погодних умов, що заважають селянинові, трудяг не підтримує й держава.
– Тоді що потрібно зробити, щоб землі вздовж Прип’яті не підтоплювало?
– Підвищити пропускну спроможність річки. Вона нечищена з 1970-х років, заросла бур’янами, затягнулася мулом. І не може під час сильних дощів чи танення снігу забрати всю воду з полів. Думаю, що особливого ефекту не буде і від чищення бічних меліоративних каналів. Так, компенсація за підтоплені городи населенню – це добре, але ж проблема не вирішується. Державницького підходу до ситуації, що виникає, не бачу. Тому ми терпимо через це величезні збитки. На сьогодні на рахунках мого господарства – нуль. Щоб заготовити корми, потрібно буде пускати частину м’ясної худоби під ніж. Бо вирішення будь-яких проблем самотужки – це додаткові фінансові витрати. Наприклад, ще 31 травня доводилося пересівати деякі площі, бо залило. А серед літа по багаторічних травах не може пройти трактор, щоб підживити – грузко. Поля настільки перезволожені, що виникає ще й інша проблема – вони заражаються різноманітними хворобами. Коли ж температура повітря змінюється – підпарює.
– Який прогноз по вашому господарству?
– Зерна на реалізацію не буде через підтоплення. Площі овочів скоротили, бо проблема ще й з робочою силою. Я тримав би і двісті корів, але немає регульованих цін на молоко і м’ясо. Тобто без держави, яка б допомогла подолати селянинові проблеми, аграрна галузь “загнеться”...
Держава забула про меліорацію
Тарас Корійчук, заступник начальника Волинського обласного виробничого управління водних ресурсів та водного господарства так прокоментував ситуацію з підтопленням земель поблизу річки Прип’ять:
– Система магістральних каналів, починаючи від Річиці Ратнівського району й до Старовижівського, дійсно збудована ще 1974 року. Проектом передбачалося, що більша частина земель в заплаві Прип’яті має використовуватися під сінокоси і пасовища. В тому числі і в селі Здомишель. Розрахунком пропускної здатності русла допускається, що раз в десять років вода може розлитися по заплаві. Тож на рекомендації мало хто звертає увагу, сіють зернові чи картоплю. У 2003-2004 роках по нашій заявці розроблені проекти-схеми земель, що підтоплюються паводковими водами, в тому числі й по річці Прип’ять. Рекомендації роздані всім сільським радам. І на цих картах зазначено, які території не рекомендується використовувати під забудову чи сільгоспкультури. Якщо господарник хоче засівати низькі місця, він, звичайно, дуже ризикує.
Якщо говорити про утримання річки Прип’ять, то у 2001-2007 роках було витрачено до двох мільйонів державних коштів і розчищено річку від села Річиця до Ратного та з Любешівського району до Річиці. Це, безумовно, дало результат, і води там не так активно розливаються. Однак впливає й незадовільний стан сільськогосподарської мережі, – переконаний Тарас Григорович. – Якщо бокові канали зарослі й не пропускають воду, то скільки річку не поглиблюй – ефекту не буде. Наша ратнівська структура доглядає тільки державні канали, а ті, що залишилися від колгоспів і які передані у власність сільських громад, занедбані. Кошти на їх догляд не виділяють ні землевласники, ні сільради. Тож і виходить, що на таких каналах не тільки ростуть чагарники, а люди там ще й зробили сміттєзвалища.
– А чи будуть цього року виділятися хоч якісь кошти на розчищення Прип’яті?
– Ні. Минулого року тільки з місцевих бюджетів виділяли гроші, коли підтопило Самари і розлилося одне з озер. Тоді до розчистки каналів підключилися люди і впоралися з проблемою. Нині багато селян самотужки доглядають канали, біля яких в них є городи. Ситуація така, що на державному рівні фінансування мізерне. Тому капітальних робіт по розчистці Прип’яті не планується. Можливо, будуть виконані якісь експлуатаційні заходи на окремих ділянках, там, де ситуація найкритичніша. Загалом коштів на нашу область виділяється мало, сьогодні на першому місці в державі – Прикарпаття і Закарпаття.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
