Продавали вареники в Канаді, щоб відновити садочок в Україні

Це зараз хто не заходить в дитячий садочок, що в селі Підбереззя Горохівського району, не може стримати захопленого вигуку. Сучасний ремонт, меблі, іграшки, царство зелені й усміхнені обличчя дітлашні. А кілька років тому тут гуляв вітер, бо селяни розікрали добротне приміщення до останньої шибки у вікні. Так би й бавили мами дітей вдома, якби не канадське подружжя Дігбі, котре випадково зацікавилось знищеною будівлею.Колись підберезівський садок був третій за величиною в районі. Тут могло поміститися майже 90 дітей. Будувало його місцеве господарство, та через недолугі реформи колгосп поступово розлетівся. Коштів на утримання дошкільного закладу не було, і його зачинили. Діти грались на вулиці, а в їх садочку деякий час був гуртожиток для людей, які приїжджали з поліських районів на сезонні роботи. Невдовзі й той лад пропав, і на вхідних дверях з’явився замок. Правда, наших людей такий захід безпеки ніколи не зупиняв, й селяни потихеньку почали розбирати  залишене без нагляду приміщення. За 10 років винесли все, що можна було: 36 вхідних дверей, віконне скло, умивальники й навіть унітази познімали(!). В кімнатах не лишилось ні ліжечка, ні стільця, а якісь спритники здерли 32 метрів квадратних плитки. Щодня проходячи повз розкрадений дитячий садок, ніхто з селян не думав, що колись він повернеться до життя. І якби не випадок, можливо, зараз  і цеглини не залишилось б від просторого закладу…
Якось представники Волинської дорадчої служби привезли у Підбереззя іноземну делегацію до місцевих одноо-сібників, щоб ті подивилися, як господарюють українські аграрники. Йдучи вулицями села, подружжя Вейн і Філіс Дігбі звернуло увагу на жалюгідну будівлю. “Що це?” – поцікавились. Їм розповіли, що колись тут був дитсадок, але через брак коштів він уже давно не працює. Філіс – педагог з багаторічним стажем. Жінка не могла зрозуміти, чому ніхто нічого не робить, щоб відновити освітній заклад. “Як можна допустити, що ні держава, ні самі люди не дбають про майбутнє власних дітей?” – обурювалась, фіксуючи все на відеокамеру.
А приїхавши додому, продемонструвала й розповіла про відзнятий матеріал своїм колегам, однодумцям. Спільно вирішили допомогти українцям грошима, щоб ті таки реконструювали дитсадок. Подружжя організувало аукціон і, продаючи страви з традиційної української кухні, збирали кошти для підберезівських дітей. Вареники, галушки, червоний борщ смакували всім. І невдовзі сільська влада отримала тисячу доларів з Канади.
– Нам соромно стало, що чужі люди клопочуться про нас, а ми сидимо, склавши руки. Зібрали громаду, батьків й вирішили відновлювати те, що самі знищили, – розповідає завідуюча дитячим садочком “Берізка” Галина Тишко.
Незважаючи на те, що перші кроки робилися в гарячу жнивну пору, кожен кидав роботу вдома й ішов працювати в дитячий садок.
– Близько ста людей з дня в день приходило на толоку. Мурували, фарбували, вставляли вікна. Тати облаштовували дитячий майданчик, мами клеїли шпалери. Коштами допомогла місцева влада, не стояли осторонь наші фермери та підприємці. Й тепер, з гордістю дивлячись на ошатний садочок, кожен з підберезців без перебільшення може сказати, що тут є частинка його, – каже сільський голова Микола Єлов.
Коли завершились зовнішні роботи, виникла інша проблема – не було ні меблів, ні іграшок. І голова, і Галина Тишко звертались в різні установи, політичні партії, аби ті допомогли хоч краплинкою. “Бувало, що керівники від мене відмахувались, мовляв, що та завідуюча ходить по п’ять разів та все випрошує, але гроші таки давали”, – сміється Галина Анатоліївна.
Через три роки відбулось урочисте відкриття заново народженого дитсадка. Приїхало чимало гостей з горою подарунків. А Вейн та Філіс Дігбі, зайшовши всередину, не повірили своїм очам, а тільки захоплено вимовили: “Це тільки українці можуть знищити все до нуля, а тоді зробити заново!”
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Фото автора

• Нравится
•