Любити українське слово вчить росіянин
Сергій КОЗЛОВ
Сергієві Козлову з Коломиї, що на Івано-Франківщині, зозуля накувала 78 років. Та його енергії, завзяттю може по-доброму позаздрити навіть молода людина. Адже і в свій поважний вік він невтомно трудиться. Більш як десять літ тому, вийшовши на заслужений відпочинок, організував аматорський самодіяльний театр поезії “Орфей”. І тепер має дуже багато вихованців. Дехто з них пов’язав своє життя з творчістю – став артистом, журналістом, культпрацівником. Але свого вчителя ніхто не забуває. Коли бувають в Коломиї, обов’язково відвідують Сергія Івановича. Він – корінний росіянин. Народився на Уралі в Пермі. Мама була істориком, а от тато – кадровим військовим, служив в авіації. Тож родина поїздила по світах. Отак кочували по військових частинах, і доля закинула Козлових в Коломию. Звідси батько Сергія Івановича пішов на фронт. Сім’ї довелося переїхати до Росії. А коли закінчилася друга світова війна, родина знову повернулася до Коломиї.
– 60 літ я і живу в цьому чудовому місті, – каже Сергій Іванович. – Тут закінчив школу, вступив до Львівського університету на історичний факультет, а потім знову повернувся в місто. Коломия для мене стала рідною. Працював в школі, на державній службі, в культурі.
– Ви – історик. І така любов до поезії...
– О, я змалку в неї закоханий, як і в театр. Коли ходив на вистави, то так переймався побаченим... От і прийшла ідея, щоб поєднати театр і поезію. Тож коли вийшов на заслужений відпочинок, при Народному домі створив театр поезії “Орфей”.
А це непроста справа. Адже сама поезія потребує найперше неабияких знань. А вони у Сергія Івановича ого-го-го! Він і зараз може годинами читати вірші своїх улюблених поетів. Має велику бібліотеку, фонотеку із записами корифеїв художнього слова. Тобто театр не постав на порожньому місці – для цього було підгрунтя. Підтримали засновника і такі ж закохані в поезію коломийчани. А це люди не тільки старшого покоління, але й молодь. Позаяк свої вистави “Орфей” ставить для різних вікових груп, в тому числі й для підлітків. Ті, що вже виросли і навіть живуть за межами Коломиї, ніколи не забувають про Сергія Козлова. Особливо у пасхальні свята, коли приїжджають на малу батьківщину. Сергій Іванович свято береже фото своїх вихованців, має кілька альбомів і коли розповідає про когось, з обличчя не сходить усмішка. Справді, як батько...
Дехто іронізує, що поезія – це більш для романтичних натур з минулого століття, де вже нині, у вік комп’ютеризації й мобілізації, до художнього слова. Але цьому можна заперечити. Бо коли “Орфей” представляє свої вистави на різноманітних сценах міст і сіл – зали завжди повні. Крім того, де ще міські чи районні Народні доми можуть похвалитися театрами поезії, про які видають книги та за сценаріями яких записують компакт-диски?
Перший сценарій театру “Орфей” Сергій Іванович створив... на дачі. Росіянина настільки вразили листи Василя Стуса до сина, що він досконало вивчив його творчість й за два місяці написав сценарій “Ця Богом послана Голгота...: Василь Стус в листах, щоденнику, віршах”. А потім були інші... Присвячені Іванові Франку, Тарасові Шевченку, Ліні Костенко, Лесі Українці, Адаму Міцкевичу, Максиму Горькому, Сергієві Єсеніну...
– Я полюбив українську поезію, як і російську, світову. Мене друзі жартома називають російський гуцул, – посміхається засновник театру “Орфей”.
А от Дмитро Чиборак, заслужений артист України, який керує одним із найстаріших в Україні академічним драматичним театром в Коломиї, під час нашої зустрічі додав:
– Сергій Козлов – це особистість, незважаючи на свій вік, невтомно трудиться. На жаль, в нашій незалежній країні дуже мало таких людей, котрі б так щиро любили землю, на якій живуть, і слово, яке чують щоденно...
Марія ДУБУК,
Івано-Франківська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО