Долина нарцисів – єдина в Європі
Долина нарцисів на Закарпатті
Долина нарцисів дійсно велика, але на ній, крім цих ніжних квіток, росте чимало верболозу, який приховує самі квіти, що простяглися на десятки кілометрів. За даними науковців, білосніжний нарцис вузьколистий є лише на Балканах та в Альпах, але там вони ростуть на висоті дві тисячі метрів над рівнем моря. А в Україні унікальність цієї квітки в тому, що вона цвіте на висоті всього 200 метрів над рівнем моря – подібного немає ніде в світі. Хоча нарцис вузьколистий і подібний до садового, проте відрізняється від нього насамперед розмірами – його суцвіття може сягти 10 сантиметрів у діаметрі.
Нарциси люблять гори, тому спеціалісти прийшли до висновку: у цю долину вони потрапили найвірогідніше під час льодовикового періоду. Квіти тут прижилися й “заселилися” надовго. Територію площею 256 гектарів, де росте ця високогірна рослина, передано Карпатському біосферному заповіднику. А у 1990 році єдина в Європі Долина нарцисів, отримавши статус заповідника, перебуває під охороною ЮНЕСКО. Однак Долина потерпає від природних процесів і зухвалості людей. Про це розповів Іван Ференцик, начальник природоохоронного науково-дослідного відділення “Долини нарцисів” Карпатського біосферного заповідника:
– Колись це поле із нарцисами простягалося від Буштина Тячівського району аж до Мукачева. Коли люди почали втручатися в його життя, 16-сантиметрова цибулинка почала зникати. Зараз на площі Дубрава, яка має 200 га, зустрічаються лише поодинокі острівці з квітами. У 1980-х роках для Долини виникла реальна загроза. Місцевому колгоспу збільшили план по здачі пшениці. Де її висівати? Прийшли до висновку, що треба переорати це квітуче поле й засіяти його хлібом. На щастя, встигли переорати лише три площі, а це 30 га, які засадили полуницею. Завідуючий кафедрою Ужгородського університету, професор Комендар звернувся в Кабмін тоді ще СРСР із листом про унікальність долини. Не менше року тривала тяганина з паперами, поки ці землі не вивели із колгоспних угідь. Нарешті у 1989 році 256,5 га виділили у заповідну територію. Суцільно у вигляді островів нарциси ростуть на площі 70 гектарів.
Але наслідки тієї діяльності створили чимало проблем. Одна з них – недостатня вологість. Свого часу, щоб підвищити родючість полів, тут рили рівчаки, які суттєво знизили рівень води. У долині нарцисів теж прокопали меліораційні канали, вода до них стекла і квіти почали пропадати. Тепер робимо шлюзи, щоб краще підтримувати водний режим. Інша проблема – це нищення квітів верболозом. Верба своїм триметровим корінням найбільше нищить цибулину. Найкраще її викорчовувати і рубати в землі, але нам не вистачає людей і тому рубаємо поверхнево, а це призводить до того, що вона ще більше кущиться. До 25 червня, поки нарцис не викине насіння, вирубувати її взагалі не можна, найкраще у серпні – тоді верба не росте. Для підтримки цієї Долини необхідні гроші й люди.
Але чи не найбільша біда Долини нарцисів – туристи. Місцеві охоронці скаржилися, що люди часто безжально топчуть і зривають квіти. І це попри те, що на полі є спеціальні містки та прокладені доріжки. На час цвітіння нарцисів до долини навіть з’їжджаються лісники з усієї області, щоб охороняти унікальний заповідник. Проте й цього мало. Довелося бути очевидцем, як охоронці сварили байдужих туристів, котрим конче хотілося сфотографуватися посеред поля.
Хоча видно, що тут чимало вже зроблено. А минулого року поруч з Долиною відкрили музей нарцисів. За словами Івана Михайловича, відвідувачі масово почали сюди прибувати десь років чотири тому. Так, минулоріч Долину відвідало 37 тисяч туристів. Щодень сюди приїжджає 2-3 тисячі людей, а у святкові дні більше. На травневі вихідні тут побувало 9 тисяч людей. Середина травня – це пік цвітіння, коли нарциси білим килимом встеляють Долину.
З розгортанням туристичного маршруту до цієї природної квітучої перлини планують зробити стоянку на 200 машин, буфет, магазини. Якщо колись за вхід платили 20 копійок, то тепер – 5 гривень. А ті, хто хоче підтримати цю унікальну Долину матеріально (внісши бодай 10 гривень у тутешню касу), отримають грамоту почесного гостя. Тобто кожен може не лише помилуватися цією неповторною красою, а й долучитися до її збереження.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Закарпатська область
| Comments: |
