За людські пожертви цілитель… будує церкву
Із сонячного каменю творять дивовижної краси ікони-мозаїки
За 16 років прийняв два мільйони хворих!
Микола Олександрович часто буває у Рівному. Тішиться, спостерігаючи, як триває робота над його задумом.
– У вас на Заході України люди дуже набожні, – зауважує Микола Іщенко. – На Сході важко з духовністю. Запитуєте, як виникла ідея будівництва храму? Хтось тратить гроші на Канарах, хтось деінде… Це все суєта. Потрібно думати і про щось вище. А ще мені було видіння: Господь відкрив дар зцілення, аби я людям допомагав і на місці пустиря звів у славу Божу храм.
Надзвичайні здібності у чоловіка проявилися шістнадцять років тому. Перед цим у його житті сталася велика біда: під час пологів померла дружина, через кілька днів – і немовля. Микола переніс сильний стрес. Тільки віра в Бога допомогла не впасти духом, триматися, пережити страшне горе. З того часу він почав за собою помічати дивовижні речі.
– Люди мене вважають прозорливим, – розповідає цілитель. – Я справді по водичці читаю долю. І молюся за своїх пацієнтів. Мій дід, теж Микола, священиком був (на схилі літ він навіть постриг прийняв) і лікував парафіян молитвами.
За ці шістнадцять років за допомогою до Миколи Олександровича звернулося… понад два мільйони людей (про що свідчать записи). І сьогодні їдуть вдень і вночі, старі і малі, з різних куточків України, Росії, Кореї, навіть з Німеччини, Японії, Китаю, США! У перші роки черги під хатою чоловіка стояли цілодобово. Він приймав людей від сьомої ранку до п’ятої ранку наступного дня. Відводив на сон лише дві години і знову вставав молитися за хворих і немічних.
– Навіть не знаю, як витримував такий графік, – каже Микола Іщенко. – Тепер стараюся приймати людей від восьмої ранку до восьмої вечора. Бо ж маю будівництво. При храмі є готель, у якому зупиняються подорожні. До молитви їх тричі на день кличуть дзвони.
– І кожному вдається допомогти?
– Людина отримує стільки, скільки дозволяє її віра, – відповідає. – А приїжджають з різними недугами – онкологією, інсультами, інфарктами. Багато хвороб тільки молитвою вилікувати неможливо. Тому доповнюю лікувальний курс травами. Пацієнти дякують, чим можуть. Хто піску для храму привезе, хто щебеню, хто які будматеріали. Один чоловік пожертвував розкішний кований паркан. Але все одно на здійснення задуму бракує коштів.
«Сонячний камінь» захищає від хвороб
Церква носить ім’я цілителя Пантелеймона. І не випадково. Це ранньохристиянський великомученик, котрий за фахом був лікарем. Відзначався великим милосердям до вбогих. Лікував їх без грошей, часто чудесним способом. Тому й увійшов в історію під ім’ям Пантелеймон, що означає всеспівчутливий. Оскаржений своїми колегами-лікарями перед імператором Діоклетіаном у тому, що проповідує Христову віру, загинув мученицькою смертю 305 року. Його голова й досі зберігається в Пантелеймоновому монастирі на Афоні.
Будівля на Луганщині уже зведена. Зараз триває розпис храму. Над ним трудиться художниця Олена Маковій. Жінка прийшла до церкви в окулярах і дуже переживала, що через різку втрату зору не зможе закінчити роботу. Тому поспішала виводити на стінах лики святих. Якось від різкого болю зняла окуляри – і в очах… розвиднілося. Зір повернувся стовідсотково! Подібних дивовижних історій безліч.
А над бурштиновим іконостасом трудяться майстри з Рівного. Таку відповідальну справу Микола Іщенко доручив спеціалістам фірми “Янтар-Полісся”.
– Бурштин має дуже позитивну енергетику. Ще древні римляни казали, що це – “камінь сонця”. Людям, які знаходяться біля нього, він допомагає зберігати життєву силу, захищає від хвороб, – ділиться з нами генеральний директор приватного підприємства “Янтар-Полісся” Віктор Слободанюк.
Чоловік не приховує: трепетно було брати таке спецзамовлення, бо ж розумів значимість і серйозність проекту. Робота над іконостасом дуже кропітка. Пан Віктор веде мене в цех, аби я на свої очі побачила, як твориться бурштинове диво. За роботою майстрів спостерігала, тамуючи подих. Яка це кропітка, відповідальна справа!
– На втілення задуму потрібно багато каміння, – зауважує Віктор Слободанюк. – Крім того, усе – ручна робота. За кожною іконою – окрема людина-майстер, яка повинна жити по канонах Божих, постувати. Роботи тривають вже три роки. Наші майстри вже виконали різьбу по дереву (брали дуб і липу), позолотою покрили спеціалісти у Почаєві. Також там, у Лаврі, писали лики святих. А далі ми викладаємо ікони, як мозаїку.
Пластинами з бурштину (різаним каменем І-ІІ сорту) оздоблять увесь іконостас, довжина якого 11 метрів, а висота у найвищому місці – 3,5 метра. Менші ка-мінчики різних розмірів використовують для ажурних прикрас окладів.
– Який бурштин найкращий для такої роботи? – цікавлюся.
– Переважно працюємо з каменем з Клесівського родовища (Сарненський ра-йон Рівненської області – авт.), – каже пан Віктор. – Хоч є польський, калінінградський, однак кольорова гама українського бурштину найкраща в Європі. Він має багато відтінків: від блідо-жовтого до темно-коричневого. Навіть зелений інколи потрапляє. Це унікальний самоцвіт!
Завершити бурштиновий іконостас планують за два роки. Окрім цієї роботи, працівники “Янтар-Полісся” мають і чимало іншої: виготовляють з сонячного каменю картини, портрети, копії канонізованих ікон. Досить популярними сьогодні є їхні вироби зі срібла, оздоблені бурштином, та розкішні ручки.
Наталія КРАВЧУК, м. Рівне
| Comments: |
