Гонилася за коханцями – і втратила все
Підпис відсутній
Зі своїм першим чоловіком Надя познайомилася на практиці після четвертого курсу. Їхній роман не був бурхливим, проте залишив слід у серці кожного. Тому після закінчення інституту Сергій взяв призначення на роботу в місто, де проживала Надя. Дівчина не заперечувала його рішенню. Вона аж ніяк не надала значення словам тієї циганки, яка їй зустрілася на вокзалі, коли поверталася з практики:
– Забудь про цього хлопця, з яким тут зустрілася. Якщо зійдешся з ним – переведеш своє життя. Він не твоя доля.
Коли Сергій з’явився у їхньому місті, Надя вже працювала і на той час зустрічалася з розлученим чоловіком, в якого був син. Вона відчувала з боку Геннадія дуже ніжне ставлення до себе і турботу. Проте її гнітило те, що чоловік був одружений і до того обтяжений батьківськими обов’язками. Отож Сергієві не важко було повернути дівчину собі, й невдовзі вони одружилися. Проживши деякий час з ним, Надя зрозуміла, що про забезпечення сім’ї їй доведеться дбати самій. Сергій копався у своїх книгах, мріючи захиститися, і його фактично не обходило, чи має дружина на зиму відповідний одяг і чи є щось у їхньому холодильнику, теж придбаному Надею. В однокімнатній квартирі, яку отримала жінка, не обходилося без дорікань одне одному та сварок. Геннадій, розуміючи, що коїться в сім’ї коханої, не раз пропонував їй розлучитися. Але Надя надіялася, що може щось зміниться.
Змінилося лише одне: вона покинула ті “структури”, де працювала, й подалася у бізнес, коли лише з’явилася така нагода. Зв’язки, які мала ще з роботи, допомогли їй у налагодженні бізнесу, й справи пішли непогано. Вона купила квартиру, авто. Донька навчалася у школі. А чоловік усе просиджував над книгами, приносячи до хати копійки, які тратив на свої потреби. Але це вже не так діставало жінку, бо вона усьому давала раду.
***
Та якось несподівано до неї прийшло нове кохання. З Дімою вони познайомилися на вечірці у друзів. Він приїжджав до неї на фірму, навіть давав непогані консультації у деяких питаннях. Все частіше проводив додому. А згодом усе закрутилося, як у вихорі – такого шаленства Надя досі не відчувала. І хоча деякі моменти в поведінці Діми їй видавалися дивними, проте вона не надала їм значення. Він просив жінку переїхати до нього, переконуючи, що її шлюб із Сергієм – фікція. І таки вмовив.
***
Надя залишила квартиру Сергієві, з ним залишилася і донька. “На деякий час, – думала Надя, – поки обживуся у Діми”. Тим паче, що Оксанка любила батька і їй було краще ще трохи побути у своїй домівці. А в Діми вона справді почала обживатися, зробила ремонт, поміняла меблі. Її гарно прийняла родина. Аякже, вона обдаровувала усіх гостинцями, а Дімі на день народження подарувала авто. Згодом чоловік переконав її, що їм потрібно мати різні фірми – й інша була зареєстрована на його ім’я. Вони почали будувати будинок, теж оформлений на чоловіка. Словом, Надя розчинилася у коханні, буквально здмухуючи із чоловіка пилинки. Вона мріяла про свій будинок, навіть купила для їхньої спальні шикарний гарнітур, а для вітальні – дорогу шкіряну м’яку частину й німецьку “стінку”. Діма пропонував ці меблі перевести у квартиру, а старіші продати, але Надя не погодилася, тримаючи їх на своєму складі.
– Ні, вони для нового будинку, – заперечувала Надя й відчувала, як це дратує Діму.
Коли вона завагітніла, її радості не було меж, а от Діма не виявляв тих почуттів, які їй хотілося б відчути. Більше того, у неї почалися проблеми з ним, які частіше виливалися на стосунки з донькою. Оксана на той час жила з ними – у батька з’явилася інша жінка й життя дитини там стало нестерпним. Але і тут їй не було затишно. Надя це розуміла. Щоб зберегти сім’ю й не дратувати Дмитра, вона зняла доньці квартиру, як тільки та поступила до інституту. Це теж не врятувало їхні стосунки – вже згодом Надя довідалася, що у її Діми нова пасія, значно молодша за неї. Жінка була у розпачі, намагаючись вберегти сім’ю, не вберігши дитини – у Наді стався викидень. Та Діма ставав все жахливішим. Він навіть почав погрожувати дружині, як тільки та чимось йому дорікала. Надя зрозуміла, що була потрібна йому, як “стартовий капітал”.
***
Надя не витерпіла нестерпного життя й пішла від Діми, знявши собі квартиру, куди перевезла ті меблі, які купувала у новий будинок. Вона пробувала відсудити собі частину майна у Дмитра, придбаного на її власні кошти, але марно. Зрозумівши справжню його сутність, вирішила краще не мати з ним справи. Проте ця душевна криза вибила Надю з рівноваги. Пасивність у бізнесових справах дивувала її співробітників. Тому згодом зіткнулася з іншими проблемами – матеріальними. Її діла пішли гірше. Але Надя й тепер не зібралася, аби зберегти бізнес, а кинулася у пошуки чоловіка, вважаючи, що влаштування особистого життя найважливіше для неї. Донька, з якою вона проживала в орендованій квартирі, вийшла заміж і виїхала у Францію. Надя залишилася одна. Самотність для неї була нестерпною.
З появою якогось нового чоловіка з’являлася надія, що її особисте життя набирає нового смислу. Але чоловіки як раптово з’являлися, так само раптово десь зникали. Вона розпочинала нові проекти, але невдовзі вже їх закидала. Тепер її подругами стали гадалки і провидці. Вони пророчили їй успіх, кохання – і викачували гроші, яких щоразу ставало у гаманці менше і менше. Надя ніяк не могла відвикнути від розкішних речей, дорогого одягу, обідів в ресторані... Коли зрозуміла, в якому стані її бізнес, уже було пізно. Намагалася врятувати хоча б щось, але марно. Їй ледве вдалося стягнутися, розпродуючи майно, аби позбутися обтяжливих боргів.
Тепер у неї не було нічого. Що робити? З чого починати? Залишався один вихід: переїхати до родини на схід, де її ніхто не знав, і там розпочинати нове життя. Надя продала свої шикарні меблі, останнє авто “Ауді”, деякі інші речі, аби мати гроші хоча б на перший час. Там вона повністю змінила свої професійні уподобання, шукаючи себе в інших справах. Здавалося, що ще трішки – і в її житті відбудуться зміни. Та їй не вдалося зберегти родинних стосунків – і вона втратила тітчину квартиру, у якій проживала. І тут з’явився Саша. Вона окрилено зайнялася новою справою, відчуваючи підтримку цього чоловіка. Здавалося, нарешті життя набирає сенсу, нарешті вона зможе жити так, як мріяла, і раптом зрозуміла, що має справу із психічно хворою людиною. Вона ледве скараскалася цього коханця, бажаючи залишитися хай бідною, але живою. Доходи жінки дозволи зняти житло неподалік міста у звичайній сільській хаті без будь-яких зручностей. Її справа, яка здавалася перспективною, теж почала занепадати, бо вимагала вкладення коштів. А де їх взяти?
Надя втратила надію. Вона просиджувала цілими днями на дивані, не знаючи, за що вхопитися. Залишалася донька, яка вже десять років проживала у Франції, маючи там сім’ю, роботу, будинок. Надя ще жодного разу не бачила внука – через влаштування власного життя вона мало цікавилася життям доньки. Лише тепер починала розуміти, що жорстоко за це розплачується.
“Якщо Оксана не забере мене звідси, невже доведеться бомжувати?” – з жахом думала про завтрашній день, ніяк не наважуючись зателефонувати доньці...
Олеся ХАРЧУК
| Comments: |
