Найсильніший українець XX століття
Черепна травма виявилася фатальною
Повернувся Іван Фірцак молодший із ГУЛАГу з “вовчим” білетом. Спочатку влаштувався в селі вантажником, пізніше – начальником збуту на місцевому консервному заводі. Проте спортом цікавився усе життя, навіть був чемпіоном України з боксу. А ще кажуть, він мав гарні організаторські здібності. Радянський концтабір, де провів майже 15 років, все-таки підірвав його здоров’я – у молодшого Івана Фірцака було хворе серце. Помер він у 67 років. Його навіть запрошували до лав комуністичної партії, та відмовився від такої “честі”. Зрештою, ніхто з цієї родини не був комуністом.
Старший Фірцак-Кротон дочекався сина з неволі. І фактично продовжував виступати майже до останніх років життя, зберігши неабияку силу. Причиною його смерті стала ота черепна травма. Йому потрібно було через кожні 20 років робити профілактику золотої пластини, яка замінила йому череп. Для цього треба було їхати за кордон, а хто його туди із Союзу відпустив би?
– Пригадую, як до діда приходив лікар, промивав йому рану на голові, – розповідає внук Іван. – Я навіть бачив його мозок. Дід не довго лежав, помер у 1970 році, проживши 71 рік.
Не стало великої людини, пішов із життя надзвичайний українець, неперевершений силач і спортсмен. Але хто тоді про це хоч словом обмовився чи згадав на сторінках газети? Влада промовчала. Бо це був наш український герой. Якби такий проживав у Росії, про це трубили б звідусіль, хизуючись “русской силой”. Похоронений Кротон в рідному селі Білки.
Закінчити розповідь про цього видатного чоловіка хочу ще одним цікавим епізодом із його життя. Вже за радянських часів до Ужгорода приїхав на той час відомий російський богатир, майстер спорту Демидов. Його виступи проходили з великим успіхом. Йому хтось натякнув, що на Закарпатті є свій силач Кротон, про силу якого знає уся Європа і його навіть нагородила сама англійська королева. Демидов захотів помірятися силою з Кротоном. На цей бій зібралося багато людей. Спочатку вони показували окремо свої номери, а потім оголосили греко-римську боротьбу. Поєдинок тривав декілька хвилин – Фірцак зробив несподіваний ривок, схопив суперника, підняв, тиснучи до себе, і гепнув ним, як міхом на підмосток. Зал кричав: “Слава Кротону!”
Наступного дня людей зібралося стільки, що двері ломилися до зали. Довелося викликати міліцію. Але другого бою не було – глядачам повідомили, що Демидова терміново викликали у Москву. Закарпатці зрозуміли: московський майстер спорту побоявся ще раз осоромитися, б’ючись з тутешнім силачем, якого влада не мала за спортсмена й не визнавала тих заслуг, які він здобув на міжнародних рингах.
На превеликий жаль, Івана Фірцака-Кротона знають добре лише закарпатці. Уже стало традицією щороку проводити обласне спортивно-культурне свято богатирської сили на приз всесвітньо відомого богатиря, видатного силача й артиста цирку Івана Фірцака-Кротона. Належну шану віддали й односельчани: у 2009 році в центрі села йому поставили пам’ятник. Хоча однозначно, що ця людина заслуговує на більше вшанування на загальноукраїнському рівні. Хто-хто, а ми повинні знати таких людей й гордитися ними. А їх у нас було і є немало.
Наймолодший Іван Фірцак, внук Кротона, скромна людина, проте навіть за короткий час знайомства відчула, що дідове виховання не пройшло дарма. Зрозуміло, що спорт для нього – частина життя, хоча й займається бізнесом. Для наймолодшого Івана Фірцака, як і для його діда, патріотизм не порожнє слово, він розуміє, що таке гідність, і знає, що таке наполегливість.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
