Єдиний у світі музей писанкового розпису є відділом Національного музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Йосафата Кобринського, який розпочав свою роботу ще далекого 1926 року. А от музей писанки створено вже наприкінці ХХ століття – 1987 року.
– Спочатку він розміщувався у дерев’яній пам’ятці архітектури ХVI століття – церкві Благовіщення, – розповіла Ірина Блонська, науковий працівник. – Пізніше приміщення передали релігійній громаді і для музею у 2000 році збудували нове. Ініціаторами були працівники музею Гуцульщини і Покуття, бо на той час зібрали велику колекцію писанок. Ідею підтримала влада – і музей виріс у формі яйця за якихось сто днів!
– Мабуть, не було б музею, якби наші працівники не винайшли спосіб консервації писанки, яка спочатку розписується на повному сирому яйці. Але щоб надалі воно зберігалося і всередині не псувалося, потрібно якось забрати звідти білок і жовток, притому ще й зберегти, не пошкодити розпис. І ми домоглися свого! Такий метод є! Автором цього способу є реставратор Марія Боледзюк та головний охоронець фондів Любомир Кречковський (правда, ці люди вже покійні). Але лишились їхні учні, які продовжують справу своїх вчителів, – повідала Романа Баран, завідувачка відділу кераміки, старший науковий працівник музею Гуцульщини та Покуття.
Шкода тільки, що цей спосіб так і не запатентували як авторську роботу музею. Адже ніхто, окрім коломийців, до цього так і не додумався...
Повітря зсередини забирають... губами
І ось нас радо зустрічає Ольга Антохій, яка займається реставрацією писанок. Вона також науковий працівник, а консервація, каже, – її хобі. І це тільки на перший погляд все видається просто: ну, розбив розмальоване яйце, вийняв жовток, білок, плівку, просушив, обклеїв папером... Але можна перебити-розкришити зо сотню писанок, а докупи так їх й не зібрати. А Ользі Антохій це вдається. Притому кожне яйце вона... обціловує.
– Щоб не було видно розбитих швів на писанці, щоб краї щільно прилягали, потрібно забрати з яйця повітря, створивши в ньому вакуум, – каже Ольга Дмитрівна. – І можна це зробити тільки власними губами, витягнувши зсередини повітря. Тоді писанку з десять днів підсушують. Після цього вона може зберігатися й 100 літ. Притому, коли падає на підлогу, не б’ється...
...Є такі екземпляри і в музею писанки. Власне, тут все у формі яйця: і саме приміщення, і скульптура у фойє музею, автором якої є Роман Захарчук. Він у мармурі зобразив Діву Марію з Дитям Ісусом Христом, що символізує зародження життя. На вітринах – яйця зі всіх регіонів України. Деяким з них по кілька десятків літ. Ірина Блонська сказала, що фарбування відбувається від світліших кольорів до тем-ніших. Колись, щоб крашанка виблискувала, змазували олією чи навіть шматочком сала. Тепер покривають лаком. Для роботи використовують гусячі, курячі, перепелині і навіть страусині яйця. І ні в якому разі не голубині! Тому що сходження Духу Святого зображують у вигляді саме голуба, тому й існує заборона.
Популярними нині є писанки-дряпанки. Виглядають оригінально. Деякі майстрині по яйцях роблять аплікації з паперу, пір’я різних птахів, соломки. Поширений метод – травлення, коли наноситься орнамент, а потім яйце занурюють в оцтовий розчин. А які гарні вони, обклеєні зернами злакових культур, манки! Заворожують вишиті, апліковані бісером, дерев’яні та керамічні.
Політики теж малюють
Ірина Миколаївна каже, що кожне село, як і кожен автор, має свій стиль розпису. В одних переважають сонячні відтінки – жовті, оранжеві, в інших – сині, фіолетові. Отак протягом десятиліть формувались цілі назви орнаментів. Одні майстри наносять жирніші лінії, інші – тонші за ниточки. Будь-який малюнок має свої символи. Наприклад, трикутнички в клітинку означають поле, яке вже зоране, якщо на них крапочки – воно вже засіяне. Часто гуцули зображували на писанках коня чи оленя (те, що допомагало їм виживати). Коли малювали плотика – вважалося, що він перешкоджає злим духам, а безконечник – символізував воду...
Є в цьому музеї й писанки різних країн світу – Індії, Єгипту, Ізраїлю (відшліфовані, з дорогоцінного каміння), з Китаю – де використовують дерево, метал і різноманітні відтінки емалі, з Алжиру – де весільно-обрядові яйця сяють декоративною позолотою... Багато писанок подаровані музею з Канади. Скажімо, можна побачити яйце в шкатулці та у склі, що не розбивається. Українська діаспора надіслала сувенірне зображення, адже в місті Вігревіль встановлено пам’ятник писанці. А от і роботи бізнесмена Романа Ковалика з Канади, Бориса Савина з Чікаго. Здавалося б, важка чоловіча рука... А який майстерний малюнок...
Зробили свій внесок в добру справу й івано-франківські ковалі – велика писанка в металі заворожує погляд! Докладають свою руку до експонатів і відомі політики. Наприклад, колишні президенти України Леонід Кучма та Віктор Ющенко, президент Грузії Михайло Саакашвілі та інші відомі по-літики також долучилися до розпису пасхальних яєць. Діє при музеї й гурток писанкарства, де щопонеділка діти навчаються цьому древньому ремеслу. Тож не дивно, що в Коломиї завжди людно, і коли хтось приїжджає у відрядження чи просто ознайомитися з культурно-історичними місцинами цього краю, то не минає і цей оригінальний музей. Жодна людина тут байдужою не залишиться!
Марія ДУБУК,
Івано-Франківська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Comments: |