Від аварій на дорозі стіну плачу збудували
Всесвітньо відома Єрусалимська Стіна Плачу, виявляється, має свою “копію” і в Україні. Нещодавно, проїжджаючи селом Старостав (біля Холонева) Горохівського району, побачили дивний меморіал при дорозі. Люди одразу пояснили: “стіною плачу” зветься, і порадили звернутися до ідейних натхненників цього творіння – сім’ї Зінчуків.Звичайно ж, стіна плачу по-староставськи разюче відрізняється від єврейської. Українська дихає нашою культурою і традиціями: ікони, рушники, лампадки, від ранньої весни до пізньої осені потопає у квітах. А вночі, розказують, вона стає неймовірно гарною, осяюючись ліхтарями та підсвітками.
Антоніна та Віктор Зінчуки, біля воріт яких і “притулилася” стела, розповіли, що раніше цей відрізок вулиці користувався поганою славою. Ніби і траса не швидкісна, а аварії траплялися і щоразу з людськими жертвами.
– То подружжя розбилося, то батько із сином, то чоловік на мотоциклі, – згадує Антоніна Юріївна. – А якось у кінці травня тут сусідського хлопчика машина збила. Водій наче і не гнав, але якась зла сила понесла на дитину. Старожили у селі пригадували, що колись тут споконвіку стояла “фігура”, але як тільки совєти її зняли, відразу й жертви аварій з’явилися.
Певно, смерть невинного хлопчика підштовхнула людей до ідеї освятити місце. Спочатку планували просто відродити “фігуру”, але, пригадавши побачену колись на Львівщині стелу, Зінчуки взялися за проект своєрідної стіни плачу. Священик отець Роман підтримав ідею, і до будівництва меморіалу приступило ледь не все село.
– Ми все за місяць зробили, не інакше, як Бог допоміг, – розказує Антоніна Зінчук. – Один чоловік, який споруджував дім, дав своїх майстрів, інший підвіз пісок і дерево. Толокою складалися на цемент, фарби, садили квіти. Повісили лампадки, підвели від нас світло, щоб вночі освітлювалася. Тут відбувається служба Божа, святять паски і воду, а на Різдво ми завжди виставляємо вертеп, прикрашаємо меморіал ялинками. І так уже ця стіна плачу з 2000 року стоїть – з тих пір, Слава Богу, жодна людина не загинула...
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
| Comments: |
