У зрізаному дереві живе… образ святого

{mosimage}Віднедавна до невеликого села Болязуби Збаразького району прикута увага багатьох людей. Місцеві жителі, а також паломники з близьких і далеких сіл та міст йдуть подивитися на дивовижу, що проступила на зрізі ясена. На початку лютого, перед другим туром президентських виборів, дерево спиляли на дрова – топили пічку на виборчій дільниці у клубі. А 14 березня троє жінок, які поверталися додому із церковної служби, помітили на пні… риси людського обличчя, причому не звичайного чоловіка, а когось із святих. Селяни гадають, що це образ Ісуса Христа або ж Миколая Чудотворця. Не бракує у Болязубах і скептиків, які списують незвичайне явище на примхи природи чи обман зору.Дитина бачила, як «Бозя ручки склала»
Ясен ріс біля дороги у самому центрі села. Неподалік – столітня дерев’яна церква Святої Трійці, капличка Матері Божої, медпункт. Першою зауважила людські риси на рештках зрізаного дерева місцева жителька Надія Драла.
– Я з сусідками йшла з ранкової відправи, – розповіла жінка. – Минаючи пеньок, кинула погляд на нього. Щось ніби підштовхнуло це зробити. Ступила ще кілька кроків і зупинилася. Кажу: “На пеньку обличчя”. Здаля виглядало, що то дівоче лице, та коли підійшла ближче, зрозуміла, що риси ніби з ікони змальовані. Шапка густого волосся, борода, глибокі очі… Думаю, лик подібний до образу святого Миколая, хоча дехто з односельців вважає, що це образ Ісуса Христа...
Від побаченого у Надії Драли мороз по шкірі пройшов. Подібні відчуття були й у її супутниці Марії Пришнівської.
– У перші дні образ був дуже виразний, – каже пані Марія. – На голові густе волосся, як парик, зверху – корона… У той день падав сніг, і, що дивно, все навкруги мокре, а зріз дерева – сухий-сухісінький. Зараз зображення вже не таке чітке…
Зблизька на пеньку, на якому жителі Болязубів розгледіли дивну з’яву, чогось виняткового й справді не видно. На спиляному стовбурі багато кілець, за якими визначають вік дерева. На краю пня – одна темна пляма овальної форми. Це найважливіша, найтвердіша частина стовбура – його серцевина. Саме на ній у певному ракурсі нібито і проступають людські риси. Селяни кажуть: “образ” можна побачити, якщо відступити трохи далі від пня, або ж коли його фотографуєш на камеру мобільного телефону. Вашому кореспондентові диво, на жаль, не вдалося помітити. Мій дуже непоганий фотоапарат зафіксував лише кінець історії одного дерева – свіжий пеньок…
А ось дяк місцевої церкви Василь Ігнатів переконливе фото з допомогою свого мобільного телефону таки зробив. На екрані чітко видно чоловіче обличчя, і це справді схоже на диво. Чому одним людям “образ” показується, а іншим – ні? Може, справа у силі віри?
– Я сфотографував “лик” на другий день після того, як чутка про нього рознеслася селом, – каже Василь Ігнатів. – Живу недалеко і тепер часто ходжу до того місця. Помітив, що найкраще образ проступає ввечері, особливо якщо його чимось присвітити збоку. Іноді можна побачити навіть літери над головою, здається, латиницею. Були цікаві випадки з односельцями. Одна дитина розповідала бабусі, що бачила, як “Бозя ручки склала”. Сяйво над образом зауважила шкільна прибиральниця…
«Лик святого» віщує якісь зміни
Якихось чудес, дивовижних зцілень біля зрізаного ясена у селі не спостерігалося. Деякі місцеві люди, проходячи повз неординарний пень, хрестяться. Є такі, що вбачають у явленому на ньому “образі” небесний знак. Правда, люди не знають, погані чи добрі зміни він віщує. Віруючі ж із числа “п’ятидесятників” з усіх насміхаються і кажуть, що проявлене “диво” – “від Сатани”.
Недавно паломники з Тернополя прикрасили спиляний ясен барвистим вінком. Священики ж із трактуванням незвичайної події ще не визначилися.
– Чудесні явлення божественних зображень у тих чи інших місцях – не поодиноке явище, — сказав благочинний Збаразького деканату, митрофорний протоієрей Святослав (Швець). – Раніше комуністична влада їх приховувала, а сьогодні про такі випадки знає весь світ. Кожна така подія закликає людину поглянути на світ духовними очима покаяння і внутрішніх перемін. Але для того, щоб надати феномену статус “дива”, потрібен чималий період часу і вердикт церковної комісії…
Довідка. Перша писемна згадка про село під назвою Болязуби датується 1583 роком. Належало воно князеві Костянтину Острозькому, а з 1913 року – панам Грохольським.
Стосовно оригінальної назви села є дві версії. За легендою, першим, хто оселився у цьому краї, був чоловік на прізвище Білязуб. За другою версією, назву селу подарували джерела з холоднючою водою. Коли люди пили її, то аж зуби ломило. Вони боліли, ось і стало село Болязубами.
Світлана Клос, Тернопільська область

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>