Зарізав коханчиного коханця
На початку вересня Галина Мрочко поралася на городі, що за селом біля заводу. З лісу вийшла перелякана молодиця з дівчинкою. Оговтавшись, розповіла Галині, що бачила забитого чоловіка, прикиданого зіллям. При наближенні до того місця жінки почули неприємний запах.
Коли на місце страшної знахідки прибула міліція, встановили, що убитий лежить тут не перший день. Правоохоронці потягли за ниточку – і клубок привів їх до обійстя Людмили Супрунович, де й почалася ця жахлива історія...
Супруновичі оселилися в Дубечному Старовижівського району кілька років тому. Ні господар, ні господиня хазяйством не переймалися. А от перехилити чарчину-другу були завше готові. Дарма, що в хаті двоє малолітніх дітей. Саме оковита й поклала чоловіка передчасно в домовину. Зосталася Людмила сама. Щоб заробити копійку, виїздила на сезонні заробітки в Київську область, а синів залишала на Миколу Прокопчука. Той підсватувався до жінки, іноді допомагав по господарству, приносив харчі. Зі старшим Микола ладився якось, а ось менший Людин син не дуже добре сприймав материного залицяльника. Прокопчук, звісно, сподівався на взаємність вдови і мріяв про спільне життя.
Його надії розвіялися, коли Людмила повернулась додому із заробітків не сама, а з Володимиром Назаренком.
– Тоді я й сказала Миколі, щоб себе марно не тішив, бо не люблю його і жити з ним не збираюсь, – пояснювала вона на суді.
Але Володимир поїхав – і все повернулося на своє місце. До наступних Назаренкових відвідин.
У кінці серпня 2009 року Супрунович привезла Володимира в Дубечне вдруге. Походили по базару, накупували дітям зошитів у школу, припасли продуктів, вина і повернулися додому. Людмила та Володимир пообідали, звичайно, не без спиртного. І жінка лягла спати. А тут нагодився й Микола. У ньому заграли ревнощі і злоба.
– Володимир наказав мені піти, і я зрозумів це як погрозу, – давав у суді свідчення Прокопчук. – І хотів мене за комір викинути з хати.
Чи справді так було, Назаренко посвідчити вже не може. Тільки переконавшись, що Володимир заснув, Прокопчук, взяв на столі ніж і всунув його своїй жертві по рукоятку в груди.
За словами Людмили, Микола розбудив її, коли Назаренко був холодним. Зрозумівши, що трапилось, жінку охопив жах. Прокопчук пішов до сусідів, щоб зателефонувати в міліцію, але не додзвонився. Нічим закінчилася й друга спроба віддати себе в руки правосуддя. “А може, кара мине?” – подумав і сусідці, котра помітила в нього кров на руках, пояснив, що різав курку.
Прокопчук витягнув свою жертву за хлів і прикидав зіллям. Через десять днів взяв у односельця коня, нібито щоб привезти солому. Дочекавшись сутінків, Микола і Людмила поклали тіло на віз, і Прокопчук вивіз його в лісочок за село. Злочинці й справді сподівалися, що про вбивство ніхто не дізнається, адже потерпілий був не місцевим, сусіди живуть далеченько від Супруновичів.
Страшно подумати, що десять днів ці люди їли, спали, а поруч розкладався труп, повз який бігали у вбиральню ще й діти. На суді Людмила Супрунович говорила, що боялась повідомити про злочин міліцію, бо Микола її залякав. Але ж він не весь час був поруч із жінкою, і в неї була можливість зв’язатися з правоохоронцями. Про те, що Людмила часто напідпитку і не турбується, як слід, про дітей, говорили в судовому засіданні її односельчани. Часто в оселі Супруновичів збираються компанії, де не обходиться без чарки та чоловіків. Не кращої думки про жінку й дочка вбитого:
– Батько не пив років з п’ять, поки не зустрів Людмилу, адже ми лікували його перед цим у Києві, – розповіла вона. – Ми просили її не втручатися в наше родинне життя, адже вона молода, а батькові було вже 54 роки. Натомість він закинув сім’ю, висилав їй гроші, а згодом поїхав з Людмилою, як виявилося, по смерть. Батько був спокійною людиною. Як зв’язався із Супрунович, забув і нас, і хату, і внука. Навіть на весілля до сина не приїхав.
Розглянувши цю справу, суд виніс рішення ув’язнити Миколу Прокопчука на десять років. Два роки позбавлення волі отримала й Людмила Супрунович, щоправда, покарання вона відбуватиме умовно.
Наталія ЛЕГКА,
Волинська область
| Comments: |
