У 79 років полетіла до Америки

Заокеанська подорож жінці сподобалася, але більше туди не хоче

Чотири роки тому Лідія Зіновіївна Копищик із села Люхча Сарненського району Рівненщини літала до Америки. Відпускати у заокеанську подорож 79-річну бабусю погоджувалися не всі рідні. Невістка Надія переконувала, що подорожувати в такому поважному віці не дуже хороша ідея. Пані Лідія ж стояла на своєму: «Хочу подивитися, як живеться там моїм дітям!»

Матір вбили на очах у дітей

Життєвий шлях Лідії Зіновіївни тернистий і непростий. Розповідаючи про своє минуле, жінка не стримує сліз. Їй було лише одинадцять років, коли розпочалася війна. У 1941 році батька забрали на фронт. Мама залишилася з п’ятьма дітьми. Через два роки на очах у дітей жінку закатували переодягнуті у бандерівців чоловіки. Пані Лідія пригадує, як ненька ховалася на печі, а чоловіки стягнули її й забили до смерті. Аби не залишати слідів, тіло багатодітної матері втопили в озері. На руках 13-річної Лідії залишилися троє менших братів та сестра.

– Нас неодноразово хотіли забрати до притулку. Ми ж нікуди не хотіли їхати, переховувалися по чужих хатах. Менші називали мене другою мамою, – переповідає Лідія Копищик. – Я сама вела усе наше господарство, аж поки через сім років не повернувся з війни батько. Його звинувачували у зв’язках з бандерівцями, доводилося писати листи у різні інстанції, аби довели невинуватість. Зрештою, за місяць його таки відпустили. Незабаром він одружився вдруге. У мачухи народилося ще п’ятеро дітей.

17-річною Лідія вийшла заміж за сусідського парубка Івана, пішла працювати на ферму. Прожили з ним, каже, душа в душу. Народили шестеро діток. На жаль, найменша донька Валентина загинула у страшній аварії. Дівчина лише закінчила дев’ятий клас. Разом із хлопцем поверталися велосипедом з танців, на них налетів автомобіль. Юнак вижив.

– Важко було пережити таку непоправну втрату, вона ще й досі болить у душі, – зітхає жінка. – Але ж треба було жити далі заради п’ятьох. Їх треба було вивести в люди.

Найбільше сподобався американський ресторан

Сім років тому найстарша дочка Лідії Копищик Мотря переїхала з родиною до Сполучених Штатів Америки. Оселилися у місті Сіетл, що у штаті Вашингтон. Облаштувавшись на новому місці, покликала погостювати до себе й матір.

– Перельоту зовсім не боялася, бо сідала у літак не вперше, – запевняє Лідія Зіновіївна. – Якось у молодості літала, щоправда, недалеко. До того ж, в Америку їхала не сама. Друзі дітей приїздили в Україну на весілля, тож коли вони поверталися назад – поїхала з ними. Сказати по правді, невістка Надя боялася того перельоту більше за мене. Казала, що свою матір у такому віці нізащо б не пустила на борт літака. Мені ж уже було 79, коли наважилася за океан помандрувати (сміється – авт.).

У далеких Штатах Лідія Зіновіївна пробула аж чотири місяці. Дочка та внуки жінці неймовірно раділи: водили її у гості до родичів та знайомих, возили до океану, показували визначні місця, ходили в американські магазини. Країна жінці сподобалася. Там, каже, люди менше працюють, проте живуть краще. До того ж, можливості значно ширші. Найбільше запам’яталися походи всією родиною до закладів харчування.

– На великі свята ми ходили обідати у ресторан. За вхід кожен відвідувач платив шість доларів, натомість міг брати зі страв те, що хотів та скільки хотів, – ділиться враженнями від заокеанської мандрівки українка. – Щоправда, жодного слова з їхньої мови так і не вивчила – рідні й досі говорять між собою українською, я у місто без них не ходила. Коли поверталася додому, привезла усім подарунки – маю аж 19 внуків та 41 правнука. Дарувала в основному одяг, чогось їм не потрібного та зайвого не купувала.

Хоча враження від поїздки на інший континент у Лідії Копищик залишилися позитивними, вдруге їхати до Америки жінка не хоче. Зізнається, що більше часу проводила за океаном, тим сильнішою ставала туга за домівкою.

Марія МАРТИНЮК,

Рівненська область

 

• Нравится
•