В Італії на Пасху хто працює, а хто йде до церкви
«Джесу Ерісорто! Вераменте Ерісорто!» Саме так звучить італійською пасхальне вітання: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» Про Великодні традиції в Італії розповідає Наталія Цимбалюк із селища Демидівка, яка вже 12 років працює у синьйорів.
Наталія ЦИМБАЛЮК (крайня справа) з родиною
– Для них це свято не має такої піднесеності, як у нас, – каже жінка. – Воно проходить, ніби звичайний вихідний. У цей день хтось працює, а хтось відпочиває. Ідуть до церкви, але не масово. У Мілані люди їдуть на пікніки до лісу, в гори чи йдуть до ресторанів. Традиції святкування, якщо порівнювати з українськими, відрізняються. В Італії паска у вигляді хреста (її можна придбати у магазині, бо вдома ніхто не пече) і називається «коломбо», що в перекладі з італійської означає «голуб». Яєць ніхто не фарбує, і вони не є одним з основних атрибутів великоднього столу. У продажі є великі шоколадні яйця. На Україні ми збираємо кошик і несемо на освячення до церкви, тут і така традиція відсутня. Стіл у них не гнеться від пасхальних наїдків, як у нас. Лише легкі салати, без майонезу – засмачують олією, переважно оливковою. Багато фруктів, овочеві рагу, різноманітна зелень. Видається дивним салат з квітів мати-й-мачухи. Їх відварюють, солять і поливають олією. Зі спиртного італійці вживають переважно вино, яке сприяє кращому травленню. Горілка, яку називають «водка», також є, але п’ють мало і лише після того, як поїдять. Дивуються, що ми спочатку випиваємо чарку, а потім починаємо їсти. Кажуть, що це знущання над організмом.
В Італії сьогодні перебуває чимало українців. Лише у Мілані їх налічується більше 10 тисяч. Тут є православні церкви, де кожен заробітчанин може схилитися у молитві. І коли наближається Великдень, українці не зраджують своїм традиціям – готують великодні кошики. Я печу ковбаску, роблю хрін і мандрицю, фарбую яйця, до кошика кладу сіль і купую маленьку паску. Коли підходить пора, іду до церкви разом з друзями-земляками на богослужіння, де знаходимо розраду, черпаємо силу та енергію для життя. Великдень – це сімейне свято, а тут, далеко від дому, ми є невеличкою сім’єю, і коли сідаємо до столу, перш за все, молимося і даруємо цю щиру молитву нашим рідним.
Оксана БЕРЕЗЮК,
Рівненська область
| Comments: |
