З діда-прадіда у Височному масово розводять овець
Їдять баранчики і мох, і болото, і часник, і навіть посіяний… тютюн
У кожному селі є свої традиції. Наприклад, у селі Височне Ратнівського району на Волині люди масово розводять овець. Сільські жіночки, з якими довелося поспілкуватися, пригадують, що утримували цю живність ще їхні діди-прадіди. Бувало, що у кожній родині бекало до сотні голів. Люди не тільки самі споживали баранину, але й продавали заїжджим закупникам, возили у сусідню Білорусь.
- Тетяна ПОЛІВОДА утримує до 20 овець
У Височному нараховується понад двісті овець. Ця цифра може збільшуватися залежно від пори року. Виганяють їх люди у череду, як і корів. За кожні п’ять голів господар має відпасти стадо один день. Сільський бібліотекар мати-героїня Тетяна Полівода хоч і живе тільки з чоловіком (доньки мешкають окремо), але овечок любить. Їх у господарстві близько двадцяти! Якщо в овечки немає молока, то жінка підгодовує її маля із соски коров’ячим. Щойно зійде сніг, вівці вже «просяться» на волю. Хазяї розповідають, що ті, хто живе на хуторах поблизу села, випускають цю худобину пастися у ліс: вона залюбки поїдає зелені голки із сосни. Мабуть, тому й годують у Височному овець, що вони невибагливі до харчів. З’їдають баранчики «і мох, і болото, і часник, і навіть посіяний… тютюн». Але від споживання високої соковитої трави можуть навіть загинути, як і від роси. Тож виганяють на випас овець на не вельми родючу землю, коли вже сонце високо підніметься в небо. Ніби зазирнувши у голову вівці, люди приказують: «Навесні поїжмо, полежімо, завтра більше буде. А осінню – їжмо, не лежімо, завтра й того не буде».
– Вівці – дуже вигідні тварини. По-перше, невибагливі у харчах, бо влітку – на випасі, а взимку десять голів з’їдає сіна, як одна корова, – аналізує Тетяна Степанівна. – А використовують люди все: і м’ясо, і жир, і вовну, і шкіру. Баранів стрижуть, попередньо добре їх вимивши, щоб гарною була вовна, не збита. Раніше її пряли або вручну, або возили у сусідню Білорусь, де з неї шили ковдри (на одну йшло до трьох кілограмів чистої вовни). Виготовляли й нитки. О, скільки господинь ще й зараз користуються вовняними покривалами, светрами, теплими костюмами та шкарпетками! Знаєте, це зручний і теплий у селі одяг. По шкіру приїжджали заготівельники. А яка смачна баранина! У Височному її і тушкують, і запікають, і шашлики роблять, і коптять. Правда, перед цим м’ясо треба день вимочити у холодній воді з оцтом, кілька разів її змінюючи, бо воно має специфічний запах. Використовують хазяйки в кулінарії традиційні приправи: перець, цибулю, часник, лаврове листя. Ті, хто заготовляє у нас картоплю, навчили місцевих готувати шурпу. Багато хто робить й котлети. Взагалі, це дуже вигідна тварина. Якщо треба нашвидкуруч накрити стіл, скажімо, коли в родині похорон, то баранину можна легко і смачно приготувати. Тим більше, що м’яса з однієї тварини десь кілограмів з п’ятнадцять.
– Кажуть, що помічним є і баранячий жир? Правда, він швидко охолоджується?
– У нас його називають лій. Так, цей жир лікувальний, – ділиться секретами пані Тетяна. – Внутрішню жирову сітку заморожують (а потім, розморозивши, при потребі накладають хворому на груди для лікування застуди, бронхітів). Дехто жир перетоплює на водяній бані і зберігає у скляних банках. Ним також при простудних захворюваннях натирають груди і спину, додають по чайній ложці у компот із сухофруктів чи чаїв. Дехто навіть наважується пити розігрітий теплий жир при кашлі. Звичайно, смак він має не вельми… Але лікувальний ефект незаперечний. Крім того, цей жир корисний і для шлунка. Якщо є тріщини на руках, змащують їх ним. Сама переконалася: коли стрижу овець (а вовна ж жирна), то після цього руки аж вибілюються, ніби від якогось спеціального живильного мила.
Сьогодні господарі з Височного овець продають по 500 гривень за голову. Кажуть, прикро, що цей товар тепер не можуть купити білоруси, які завше були любителями волинської баранини (не дозволяють кордони). Але навіть попри деякі проблеми зі збутом продукції, люди все одно масово годують овець. Бо саме з домашньої господарки та землі й виживають у цьому віддаленому селі.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
